Робота за змістом драми Г. Ібсена «Ляльковий дім» 1. Напередодні Різдва родина Хельмерів а) збирається…
Робота за змістом драми Г. Ібсена «Ляльковий дім»
1. Напередодні Різдва родина Хельмерів
а) збирається в гості до родичів;
б) збирається на карнавал ;
в) буде приймати гостей у себе.
2. Нора дозволила собі купити подарунки для всіх членів родини, бо
а) дуже шанує Різдво;
б) так традиційно прийнято у їх родині;
в) відтепер не має потреби заощаджувати.
3. Як ставиться Торвальд Хельмер до дружини?
а) Розмовляє суворо, контролює її дії.
б) Розмовляє пестливо — лагідно, повчає.
в) Байдуже. Мало цікавиться її справами.
4. У Нори з’явилася впевненість у матеріальній стабільності родини, бо
а) Хельмери отримали вагомий спадок;
б) Торвальд отримав більш високу посаду;
в) працюють обоє.
5. Вчинок, який Нора тримає у секреті від чоловіка, —
а) зіпсувала коштовну річ;
б) економить на домашніх витратах;
в) підробила підпис батька.
6. Хто видав Норин секрет Торвальдові?
а) Фру Лінне;
б) Крогстад;
в) доктор Ранк.
7. Яка прикрість спонукала друга родини до шантажу?
а) Втратив роботу.
б) Нора не дотрималась даної йому обіцянки.
в) Його життю загрожує небезпека.
8. Що робила Нора, щоб погасити позику, взяту нею у банк
а) Знайшла собі таємний підробіток.
б) Заощаджувала на покупках для себе.
в) Недоплачувала хатній робітниці.
9. Щоб Крогстад Хельмер не був осоромлений у суспільстві, Нора запропонувала
а) покінчити власне життя самогубством;
б) позичити грошей у Фру Лінне і негайно розплатитися;
в) запропонувати угоду товаришеві в обмін на збереження репутації родини.
10. Як Нора пояснює розрив стосунків із Торвальдом?
а) «Ти ніколи не розумів мене…До мене ставились деже несправедливо».
б) «Я повинна виховати себе саму».
в) «У мене є й інші (обов’язки). Обов’язки перед собою».
11. Перекажіть, як змінилося ставлення Торвальда до Нори, коли він дізнався про її
таємницю.
12. Назвіть не менше 3 ознак «нової драми» у п’єсі Г. Ібсена «Ляльковий дім».
Ответ:
У сцені останньої розмови Нори з Хельмером у п’єсі «Лялька» Генріка Ібсена та її екранізації можуть бути деякі відмінності у режисерських та акторських рішеннях, які впливають на сприйняття глядача.
Одна з можливих відмінностей може бути у способі трактування психологічних аспектів взаємодії між персонажами. Режисер може підкреслити певні аспекти взаємин, які не були так чітко виражені у тексті. Наприклад, він може використати освітлення, музику або камерні кути для підкреслення емоційної напруги або змінити мовленнєвий тон для підвищення драматизму.
Щодо акторських рішень, актори мають можливість додати власний внесок у розвиток персонажів, їхні міміку, жестикуляцію та інші аспекти виконавства, які можуть зробити сцену більш виразною або змінити сприйняття персонажів глядачами.
Чи є це виправданим — це складне питання, оскільки кожен режисер чи актор має свою власну інтерпретацію твору, яка може бути як успішною, так і невдалим експериментом. Однак, у контексті сучасного кінематографу та театру важливо зберегти актуальність твору та здатність до співвіднесення з аудиторією. Тому деякі режисерські та акторські відхилення можуть бути виправданими для того, щоб зробити сцену більш доступною та вражаючою для глядачів сьогодення.