Ведуть дерева не гучну розмову про зиму і про весну пізню До мого вікна підійшла весна. У садочках пишно…

Замініть подані двоскладні речення на односкладні. У саду пахли квіти.

Я соромлюся своїх думок.

Холодними ночами він не спав.

Вітер розвіяв скошені дідусем трави й опале листя.

Прокинувшись зранку, я чув гучний крик півня.​

Зимою у лісі ми натрапили на заячий слід. повний синтаксичний розбір
Будь ласка ​

Полный синтаксический разбор предложения:

У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце

СРОЧНО

Складений дієслівний присудок ужиток в реченні

А вибиратися в люди — справа зовсім не проста

Б А тепер будемо вечеряти всі разом

В мені осіння ніч короткою здається

Г починав жевріти схід сонця

Д золоточубий вересень прийшов позолотити дерева

поможіть скласти діалог на тему:Відпочинок в лісі зимой​

Виправ у тексті помилки.

Осінь прикрасна пора року. Який же пригарний восени ліс! Серед золотих беріз пробиваєтся та зпалахує чирвоне ли- стя кленів і горобин. Кружляє й зпадає з дирев жовте листя, можна преслухатися та впіймати тихий шерих. Прерода по- ступово готується до земового сну. СРОЧНООО

Зробіть синтаксичний розбір речень. 1. Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі. 2. Серце б*ється як згадаю теплі ночі тихі зорі.3. Широкі безкраї простори.4. Легке і м*ягке повітря все пройняте і облите сонячним промінням.5. Була темна задушлива ніч на початку місяця червня.​

МОЛЮ ВАС ДРУЗI Написати всі епiтати I мэтафори з тексту. Як чудово на прогулянці в зимовому лісі! Все навкруги біле, вкрите пухнастим м’яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Зробити переказ тексту

На зимових канікулах я щороку відвідую свого

дідуся. Мій дідусь – лісник. Його хата примостилася на

околиці лісу, на невеличкому пагорбку. Мені дуже

подобається невеличка галявина, де стоїть дідусева

оселя. Як я чекав канікул! З хвилюванням підходжу до

хати. Білі дерева, сніг на даху, лісове морозне повітря

зустрічають мене.

Казка зимового лісу

Дідусь заборонив ходити в ліс без

дорослих, але якась невідома сила

тягне мене туди. Я ніяк не міг

дочекатися, коли ми з дідусем

відвідаємо знайомі місця. І нарешті,

тепло одягнувшись, ми вирушаємо в

ліс.

У зимовому лісі стоїть тиша, немов

він спить казковим сном. Сосни стоять

нерухомо, присипані снігом. Всюди,

куди не глянь, все біле. Гілки дерев,

схожі на лапи велетнів, поникли під

вагою снігового покриву. Кущики, наче

величезні снігові замети, нагадують

химерних фантастичних істот. Дивне

творіння природи! І малі, і великі

галявинки вкриті білосніжною

пухнастою ковдрою. Сонце визирнуло з-

за хмар, і очам стало боляче від цієї

білизни. Від морозу сніг під ногами

тихенько поскрипує. Морозне повітря

пахне свіжістю. У лісі тихо та

неймовірно гарно.

Разом з нами цій зимовій казці радіють лісові мешканці.

Де-не-де поміж дерев зустрічаємо пухнастих білочок. На

снігу багато слідів, залишених дикими тваринами. Під

невеликим кущиком причаївся заєць. У своїй витонченій

білій шубці він зливається із загальною білою картиною,

тому його важко розгледіти.

Аж раптом сонна галявина прокинулася: пролетів вітерець,

затанцювали сніжинки. Захвилювалися навколишні дерева.

Міріади сніжинок затанцювали у своєму танку. Не витримуючи

ваги, гілля струшує сніг. Вітер зробився сильним, завив, а потім

ніби заридав, наче голодний звір.

Взимку сонце швидко сідає. А хочеться ще гуляти…Та

хуртовина все танцює, крутить, засипає сліди. Пора додому!

Запишіть речення, розставляючи, якщо потрібно, розділові

знаки. Підкресліть однорідні члени речення як член речення.

1. А над струмком дрімала жовто-зелена тиша осені й наче уві сні

ронила листя.

2. Він уже не раз бігав із Настечкою і на річку і на луги і в поле

зустрічати весну.

3. Зрідка видніються над ковилами кущі верблюдки кермена та

кураю.

4. І пливуть тоненькими поплутаними струмочками не то думи не то

мрії.

5. Не тільки клен має міцну деревину з красивим малюнком а й

горобина.​