Факты житя і творчести письменника Вальтера скота

Вальтер Скотт вважається основоположником жанру історичного роману. Успіх його творів пояснюється унікальною мовою, яскравими, живими описами і легкістю стилю. Саме в романах з найбільшою повнотою проявився літературний геній письменника. Навіть сімейно-побутові конфлікти він пов’язав з долями нації й держави, із розвитком суспільного життя. Творчість Скотта справила величезний вплив на європейську та американську літератури.

Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 в Единбурзі (Великобританія), в родині адвоката. Вже в ранньому віці він відрізнявся живим розумом і феноменальною пам’яттю. У дитинстві Вальтер жив в Сандіноу, на фермі діда, де перейнявся духом шотландської історії, поезією народних балад і легенд, також він дуже любив читати історичні твори.

Освіта Скотт отримав в школі в Единбурзі, а пізніше в Кельс. За бажанням батька він обрав кар’єру юриста, допомагав йому в справах, а в 1792 році склав іспит на адвоката, але захоплення книгами не залишив і як і раніше багато часу присвячував читанню. Тоді ж почав збирати старовинні шотландські балади і пісні. У 1797 році він одружився на Шарлоту Карпентер, з якою вони щасливо прожили багато років.

Щоб заробити на утримання родини, в 1799 році Вальтер обійняв посаду головного судді графства Селкіркшір, а через кілька років став одним з головних секретарів Верховного суду Шотландії. Скотт до кінця днів виконував ці обов’язки, не нехтуючи професією на користь письменництва. Хоча з часом літературна праця став основним джерелом його добробуту.

Першими публікаціями Скотта стали переклади творів Г.Бюргера і І.Гете в 1790-х роках. У 1802 році він опублікував зібрані і відредаговані їм балади під назвою «Пісні шотландської кордону». Ця книга принесла йому популярність. Перша поема Скотта власного твору — «Пісня останнього менестреля» вийшла в 1805 році і кілька разів перевидавалася. Подальші його романтичні поеми — «Марміон» (1808), «Діва озера» (1810), «Рокбі» (1813), «Володар островів» (1815) та інші — принесли Скотту славу видатного поета.

У 1810-х роках Скотт вклав гроші в друкарню, яка до 1813 року опинилася на межі банкрутства. Вальтер її врятував, але для покриття боргів всі наступні твори він писав виключно для продажу, орієнтуючись на інтерес публіки. Перший роман Скотта «Уеверлі» (1814) з’явився анонімно, а наступні виходили як твори автора «Уеверлі».

Його романи поділяють на дві основні групи. Перша присвячена минулому Шотландії — «Гай Маннерінг» (1815), «Шотландські пуритани» (1816), «Монастир» (1820), «Антиквар» (1816) та інші. Друга група романів присвячена минулого Англії і континентальних країн — «Айвенго» (1819), «Кенільворт», (1821), «Пригоди Найджела» (1822), «Вудсток» (1826), «Анна Гейерштейнская» (1829) та інші.

Одночасно Скотт видав понад сімдесят томів інших авторів, а також опублікував ряд творів на історичні та історико-літературні теми: «Про демонології і чаклунстві» (1820), «Смерть лорда Байрона» (1824), « Життя Наполеона Бонапарта»(1827),«Історія Шотландії»у двох томах (1830), чотири випуски«Рассказов дідуся»(1830).

У 1831 році здоров’я письменника різко похитнулося, і лікарі вмовили його поїхати лікуватися в теплі країни. Вальтер відправився в Італію на кораблі, але в дорозі відчув себе погано і незабаром повернувся в свій маєток Аббатсфорд, де кілька місяців перебував в напівнепритомному стані.

Помер Вальтер Скотт 21 вересня 1832 року у своєму маєтку, де в даний час відкрито музей знаменитого письменника.