Випишіть художні засоби із сонета N132 Ф.Петрарки!
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже!
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
Не хочу? То даремна скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній волі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю,
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма —
Чого я хочу — й сам уже не знаю:
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.
Ответ:
Сам недавно писал
Объяснение:
Життя дуже багатогранне. В ньому багато хороших і сумних, справедливих і несправедливих моментів. У багатьох людей іноді виникає бажання піти з життя. Однак бажання жити частіше перемагає. І це правильно. Адже другого шансу вже не буде. Особливо тонко й гостро відчувають ці моменти люди, у яких виявлені серйозні захворювання.
Найчастіше від подібного роду мук страждають люди, що не знають, як знайти свій шлях у житті. Довгі роки вони марно шукають своє покликання, шукають і не знаходять…
Насправді ж, у житті все прекрасно. І моменти радості, й чорні смуги долі. З усього потрібно вміти здобувати науку. Скрізь слід шукати позитивні моменти.
Вчитися брати від життя все не пізно буде ніколи. Якщо ми вчимося, треба віддаватися цьому процесу на всі сто відсотків. Про роботу можна сказати те ж саме. Дихати потрібно на повні груди, танцювати, як в останній раз. Любити, дружити, гуляти потрібно так, ніби завтра може не настати.
Життя потрібно цінувати. Треба змушувати себе радіти дрібницям. Це необхідно для того, щоб відчувати себе щасливим. Не дарма про життя пишуть стільки віршів і знімають стільки фільмів. Життя — це щастя, горе, радість і депресія одночасно. Тільки сильні люди можуть витримати весь натиск і всі проблеми сьогоднішніх реалій. Люди приходять і йдуть, народжуються і вмирають. Війни починаються і закінчуються. А життя буде завжди.