Підкресліть граматичні основи Нас розкидує життя по всьому світі, Але всі ми України рідні діти. І коли…

СРОЧНО ДАЮ 100 БАЛЛОВ

Завдання: Переказ тексту

Також до уваги!

Переказ не повинен бути наче списаний, все стисло, але не дуже коротко

Хліб — найбільше багатство

У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли його обмаль, чваньковите золото — просто непотріб. Його закопують у землю, як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на золотих підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавати до столу звичайний чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, котрі мали багато золото, і простягали руки до тих, які мали багато хліба.

Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно за один лиш рік дає тисячу зерен. А золотий мішок вік пролежить у землі й нічого не вродить.

Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Україна своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Україна не відмовить вам, як не відмовить у хлібі сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичили. Ми позичаємо хліб на багатство.

Щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля. (В. Земляк)

скласити реченя звертання ставимо в кличному відмінку з слів україна ,рідна земля, вулиці мого дитинства

Бережімо нашу мову

Ми не/глухі але не/дочуваємо. Не/дочуваємо м(е/и)лодії наш(е/)ї мови. Ми не/сліпі але не/добачаємо. Не/добачаємо краси наш(е/)ї мови. Ми не/німкуваті. Але те, що ми промовляємо, таке не/оковирне не/зграбне й чуж(е/)нец.ке, що його аж ні/як не/можна назвати україн.с.кою мовою. Радше сказати, що це українс.ко/російс.кий мішанец.

Олександра Сербен.с.ка називала мову тілом думки. І не/однієї людини а цілого народу. То яке/ж віками (з/с)бол(е/и)н.е (з/с)каліч(е/и)н.е тіло наш(е/о)ї думки! Воно р.ясно всіян…е вира(з/с)ками суржику покруч(е/и)н.е бе(з/с)жально побите.

Постає питан.я: як видалити не/зугарних зайд, як позбутися цих зло/якіс.них позичок, що нів(е/и)люють, по/справжньому (з/с)потворюють сказан.е? Як зробити, що/б нашу україн.с.ку можн(a/o) було почути на/справді, збагнути не/скінчен. ість Її космосу? Що/б образ україн.ця чи українки ні/кому й ні/коли не/кортіло ототожнювати з пр(е/и)шелепкуватими півторадурками на/кшталт усіляких вєрок із Їхнім масним гумором простакуватою інтонацією та зд(е/и)градован ою напів/мовніст.ю.

Запишіть текст, підкресліть усі члени речення, над кожним словом надпишіть чакстину мови.

Бережи рідну мову

Наша рідна мова — як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чули змалку, промивляючи свої перші слова.

Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матусі, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось уміє мовити такі слова, як наші, українські, мами? Адже цілий світ визнає, що українська мова — чудова, мелодійна, багата. Катерина Мотрич склала «Молитву до мови», в якій називає мову мудрою Берегинею українського народу.Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Бережи рідну мову — національний скарб.

Підкреслити орфограму. Пояснити написання.

1. Реве – гуде (не) годонька,

(Не) годоньки (не) боюся.

2. Ти чуєш, як правду (не) правда скрізь боре?

Ой, горе!

3. Україно! Плачу слізьми над тобою…

(Не) доля моя! Що поможе ся туга?

4. Собі я бажаю (не) сну, а життя.

5. Як маємо жити в ганебній (не) волі,

Хай смертна темнота нам очі застеле!

6. Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від (не) годи

Під віттям широким.

7. Плив корабель, роздираючи хвилі,

(не) день, (не) годину.

ПОЖАЛУЙСТА ПОМОГИТЕ

Допоможіть де тут потрібно підкреслити всі члени речення

1.Я вірю в краще майбутнє нашого народу.

2.Мій край веселий,тополиний ще вирве з коренем бур’ян.

3.Прислів’я і приказки-скарбниця народної мудрості.

4 Ми працюємо старанно.

-Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть уживання не, ні зі словами.1. (Не) до жартів рибі, коли і під жабри
зачепили (Народна творчість). 2. Хто (не) робить, той (не) помиляється (Народна творчість). 3. Хай розквітне
веселково у (не) виданій красі наша мова калинова, (на) че сонце у росі (П. Тичина). 4. Слово, моя ти єдиная
зброє, ми (не) повинні загинуть обоє (Леся Українка). 5. Ми — (не) безліч стандартних «я», а безліч всесвітів
різних (В. Симоненко). б. Шкода краси, де розуму (не) має (Народна творчість). 7. (Ні) (3) ким (не) говорив, (ні)
(до) кого (не) ходив (Гр. Тютюнник). 8. (Не) легко бути людиною (Л. Первомайський). 9. Краса
відображення земного у (не) земному дзеркалі душі (1
) Жиленко). 10. Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і
(не) скінченний Чумацький Шлях простягся у вічність (О. Довженко). 11. Ми (ні) коли (не) скаржилися, доля
наша завжди була (не) легка, але наша, наша, (ні) (В) кого (не) позичена, (не) дарована ніким, (ні) (в) кого (не)
просили, самі виривали власними руками і (не) хочемо іншої, (не) зміняємо на іншу (П. Загребельний). 12. Хто
(не) жив посеред бурі, той ціни (не) знає силі, той (не) знає, як людині боротьба і праця милі (Леся Українка).-
Виконайте завдання онлайн​

зробіть будь ласка складний план публіцистично стилю. Вивчаючи історію різних держав, ми повинні пам’ятати завжди про історію свого народу, землі, на якій живемо. Як не можна забувати власного батька і матір, так не можна забувати свій народ та його історію. Не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Ми не знаємо, що принесе завтрашній день. Людина завжди живе вірою та надією на краще. Ніщо не приходить само собою, не змінюється без людини. Щоб жити краще потрібно краще — працювати. Це стосується всіх, а людська праця потребує знань. Знання здобуваються в навчанні. Вчімось, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього. ​

дитячі голоси — як дзвіночки.

підкресліть граматичні основи!
(знаю, задание простое, а запуталась)

Списати речення, поставити розділові знаки, зробити повний синтаксичний розбір поданих речень:
1. Все докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.
2. Все для мене тут рідне і віконце приватне і дубовий поріг.
3. І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.
4. Ми любимо все і мову і пісні й широкі лани Дніпра.
5. Україна дала світові прекрасних письменників Тараса Шевченка Івана Франка Лесю Українку.
6. Я знаю відомих українських художників Тараса Шевченка Олександра Мурашка Катерину Білокур.
!СПОЧНО!​