Продовжіть речення 1Література – це мистецтво… .2 У перекладі слово «Біблія» означає … .3 Важливим джерелом…

1. Основою античної літератури є: А) фольклор;
Б) розповіді рапсодів;
B) міфи;
Г) запозичені давні письмена.
2. Античною називають. А) літературу західної Європи;
Б) літературу всього стародавнього світу; В) літературу Стародавньої Греції та Риму; Г) літературу Стародавньої Греції, Риму та Єгипту.
​

допоможіть будь ласка!

Прочитайте текст і складіть до нього план.

Прикметною особливістю художньої літератури, як і інших видів мистецтва, є образність. Якщо науковці оперують цифрами, фактами й поняттями, даючи точну характеристику предмета, то митці створюють художню дійсність за допомогою фантазії і з позицій прекрасного. У тексті з інтернету подано інформацію про дуб чітко, в емоційному плані нейтрально, з кількісними показниками, а в поезії це дерево наділено властивостями людини: він стояв, «стиха шепочучи листом» (персоніфікація). Дж. Посселвайт. Леонардо да Вінчі. Середина XIX ст. Іван Франко. Фото. 1896 р. Геді Ламар. Фото. 1940 р. У науці індивідуальне не враховують: економісти й соціологи досліджують життя людини, види її діяльності. А в художньому образі поєднується загальне й індивідуальне: люди (загальне) мають імена (індивідуальне), свій характер, по-різному сприймають світ. Наука робить людину фахівцем, а мистецький твір ознайомлює її з добром і злом, прекрасним і потворним. Наука може впливати на мистецтво й навпаки: завдяки винаходам учених чорно-біле кіно свого часу стало кольоровим; а першу подорож на підводному човні здійснили герої Ж. Верна, і вже потім науковці сконструювали субмарину. Є люди, які схильні до науки й водночас вправні в мистецтві. Наприклад, Л. да Вінчі досліджував будову ока й механіку, називаючи її «раєм математичних наук», але найбільше він прославився як майстер живопису. І. Франко відомий і як науковець (історик, філософ, літературознавець), і як митець (письменник). А винахід талановитої актриси Г. Ламар нині використовують у мобільних телефонах, Wi-Fi та GPS. І наукові дослідження, і художні твори зберігаються в книжках, а з початку XX ст. — і на цифрових носіях. Книжка здавна відігравала важливу роль у духовній культурі суспільства, адже через неї люди передавали з покоління в покоління свій культурний досвід. Культура духовна матеріальна • мистецтво • філософія • наука • релігія сукупність матеріальних цінностей: предмети пристрої споруди Книжка є предметом матеріальної культури, проте її зміст розкриває здобутки духовної культури, а саме: шедеври мистецтва, наукові відкриття, філософські проблеми й моральні цінності, які культивує релігія. Мистецтво, зокрема художня література, відкриває свою істину — істину прекрасного, відтворюючи ознаки гармонії та емоційності, дає образну картину світу. Наука досліджує реальний світ, людину, її свідомість, сприяє розвитку науково-технічного прогресу. Філософія розкриває проблеми краси, істини й добра. У книгах релігійного змісту відображено проблеми добра і зла. Остромирове Євангеліє. 1056-1057 рр. Книги, що до нас дійшли, зображають історичні події нашого минулого. Якби не «Повість минулих літ», упорядкована в ХІ-ХII ст. ченцем Києво-Печерської лаври Нестором Літописцем, ми б не знали, як утворилася Русь-Україна, якими були наші далекі пращури та як вони жили. У збірнику «Руська правда» Ярослава Мудрого вперше були сформульовані закони, якими керувалися наші предки. «Слово про похід Ігорів» написане на основі реальних історичних подій, але разом із тим дарує сучасному читачеві насолоду й від художнього осмислення давніх подій: перед нами постає жива природа, жіночна Ярославна, мужній Ігор, пристрасті, передбачення та інші атрибути художнього твору. А одна з найдавніших київських пам’яток Остромирове Євангеліє зберігає тексти сакрального1 змісту.​

стародавня література​

Використання біблійних тем, сюжетів, мотивів, образів у світовій та українській літературі

Помогите пожалуйста!

(Даю 15 баллов)

Но не надо преувеличивать значение устного народного творчества в

литературе Древней Руси. При всей близости к фольклору это была

литература письменная (слово «литература» от латинского litera — буква) ,

при этом литература очень высокая, искусная, художественная. Она

возникла ещё в X веке вместе с принятием христианства на Руси под

влиянием потребностей Церкви и государства.

С принятием христианства (988 год) из славянской Болгарии,

переживавшей в то время культурный расцвет, на Русь были привезены

книги. Часть книг переписывалась с болгарских на Руси. Древнеболгарский

язык, называвшийся на Руси церковнославянским, потому что на нём

писались богослужебные книги, был близок древнерусскому и хорошо

понимался русскими читателями того времени. Церковнославянский язык,

гибкий и тонкий, способный выражать самые сложные отвлечённые идеи,

чрезвычайно обогатил древний русский язык, сделал его более

выразительным. До сих пор в нашем языке живут синонимы: русское — глаза,

славянское — очи; русское — небо, славянское — небеса и пр. Западные

католические страны объединяла латынь, славянские страны —

церковнославянский язык.

Нам древнерусская литература представляется особенно значительной,

потому что в ней есть черты, созвучные нашей эпохе. Произведения нашей

древности отмечены высокой гражданственностью, искренней любовью к

Родине. Писатели, отделённые от нас многими веками, гордились величием

Руси, её обширностью, красотой, «светлой светлостью и красной

украшенностью» её полей и лесов, «дерзостью» (смелостью) русских людей,

их высокими нравственными качествами. Истинный патриотизм древнерусских

авторов проявлялся и в том, что они смело писали о недостатках и

преступлениях князей.

Произведения Древней Руси пленяют целомудренной чистотой.

Древнерусская литература не задерживается на описаниях жестокостей, не

лелеет мечту о возмездии врагам. Она призывает к возвышенному, хорошему.

В ней мы находим благородные идеалы. Почти каждый писатель Древней Руси

мог бы, подобно А. С. Пушкину, сказать о себе, что он «чувства добрые»

пробуждал своим творчеством. Он мог бы заявить вместе с Н. А.

Некрасовым, что он «сеял разумное, доброе, вечное» . Поэтому произведения

древнерусских авторов так живо отвечают нашему времени и возросшей в

нашей стране потребности добра и доброты.

Дополнен 4 года назад

Для древней русской литературы, как и для русской литературы в целом,

характерно жизнеутверждение, светлость и ясность. Возьмём, например,

наиболее трагичную «Повесть о разорении Рязани Батыем» . Что может быть

ужаснее! Войско разбито, все князья до единого полегли на поле брани,

город взят, разграблен, сожжён, почти все жители перебиты. Остались

только «дым, земля и пепел» . Но в повести нет отчаяния, нет уныния.

Самый плач о князьях русских — прославление их доблести, гордость за то,

что такие князья были. И завершается повесть так: приезжает случайно

оставшийся в живых один из рязанских князей, воздаёт должное убитым,

хоронит их с честью, собирает оставшихся в живых жителей,

восстанавливает город, и всё заканчивается всеобщим умиротворением. Эта

стойкость духа поразительна.

Ещё одно свойство древнерусской литературы особенно привлекает в

наше время: старинные русские писатели с глубоким уважением относились к

другим народам, к их обычаям, их верованиям.

В Новой русской литературе XVIII—XX веков продолжаются лучшие

традиции литературы древней. Однако древняя словесность имеет свои

особенности, отличающие её от литературы Нового времени.

В искусстве слова Нового времени мы имеем дело с отдельными авторами,

а древняя литература хотя и сохранила ряд имён писателей — Иларион,

Нестор, Кирилл Туровский и многие другие, — но в целом была творчеством

коллективным. Если в Новое время произведения классической литературы

печатаются в том виде, в каком их написал автор, то произведения

старинных писателей в течение веков изменялись разными переписчиками.

Каждый новый переписчик то несколько сокращал текст, то стремился

«украсить» изложение, то менял смысл нарисованной картины. Он

приспосабливал труд своего предшественника к литературным вкусам и

идейным требованиям своего времени. Так возникали новые виды или, как

принято говорить, редакции одного и того же памятника.

В этих новых редакциях памятники древнерусской литературы жили,

сохраняя в себе основные первоначальные черты и приобретая новые. Редкие

памятники сохранились до нас в том виде, как они были впервые написаны,

большинство из них дошло в более поздних «списках».

Древнерусская литература, в отличие от новой, не знала вымышленных

героев или сюжетов. В древних повестях всегда действовали исторические

лица, описывались исторические события. Даже если автор вносил в своё

повествование чудесное, фантастическое, то это не был сознательный

вымысел, потому что сам писатель и его читатели верили в правдивость

описываемого. Сознательный вымысел появился лишь в литературе XVII век

СОСТАВЬТЕ ПЛАН

Укажіть ознаки повісті (три правильні відповіді):

a.

Великий за обсягом твір

b.

Ліро – епічний твір

c.

Події відбуваються впродовж тривалого часу

d.

Алегоричний зміст

e.

Героїчний зміст

f.

Велика кількість героїв

какие два значения имеет термин «литература»?
братцы, очень нужна помощь

Какие предметы делают литературного героя запоминающим чтобы помогать понять его поступки и Отношения к людям Согласны ли вы с тем что Некоторые литературные герои выходят из книг и могут собрать нас всю жизнь как это может быть ​

Помогите по литературе​

Написати есе «Роль літератури в житті людини». Написати своїми словами. ​