Как раскрывается судьба белорусского народа в стихотворениях Я Купалы?

По чему беларусския писатели часто в своих произведениях пишут про доброту, сострадания , мудрость людей ,трудолюбие?

Гучна слава, на жаль, не врятувала цього письменника від нужди. Виснажлива творча праця та матеріальні нестатки рано підірвали його здоров’я. Але попри все він залишався людиною, «у якої не просто бурхливо кров тече по жилах. але й палке серце, сповнене почуттям і прагненням до шляхетної справи».

Про кого йде мова

Посоветуйте рассказ на БЕЛОРУССКОМ ЯЗЫКЕ про Великую Отечественную Войну от белорусского автора. Желательно, чтобы произведение было небольшим.

60 БАЛІВ! Чому вірші «Добре вмирати тому .», «Барвношатна владарко Афродіто» змогли зберегтися в часі? (Давньогрецька лірика. Тіретей. Сапфо.) написати невеличкий твір ​

Скласцi верш пейзажнай лiрыкi на беларускам языке, (дам 40 баллов)

СРОЧНООО

пожалуйста помогите найти книгу на 30 страниц по беларуской литературе (срочно!)​

Беларуские писатели и што Ани написали

3 толстых вопроса

Николай Васильевич Гоголь

гоголь

(1809-1852)

Н.В. Гоголь — русский писатель, современник А.С. Пушкина, прозаик

и драматург. Прозаические произведения Гоголя появились вскоре после

«Повестей Белкина и сразу же получили одобрение не только читателей,

но и многих критиков. Повесть «Ночь перед Рождеством» открывает вто-

рую часть «Вечеров на хуторе близ Диканьки». Сам Гоголь, украинец по

происхождению, успех этого цикла повестей обьяснял искренним интере-

сом русского общества ко всему украинскому: быту, образу жизни, народ-

ному творчеству. Созданный автором рассказчик пасечник Рудый Панько,

как и Иван Петрович Белкин, ничего не сочиняет, он только пересказывает

ту <болтовню>>, которой наслушался у себя в Диканьке по вечерам. А здесь

«Чего только не расскажут! Откуда старины не выкопают! Каких страхов

не нанесут!». Поэтому и соединились в повестях совершенно естествен-

ным образом фольклорные и мифологические образы, народные предания

и быт украинского хутора, смешное и трагическое, ирония и лиризм. Со-

лоха, которую автор называет ведьмой, привычно летает на метле, скра-

дывая звезды, и так же исправно посещает церковь по праздникам. Она

умеет угодить всякому — и черту, и дьяку, и сварливому голове. Во внешно-

сти черта, «совершенного немца» (иностранца), сочетаются черты свиньи

(мордочка с кругленьким пятачком) и козла (рожки, борода и копытца).

В портрете капризной красавицы Оксаны отразились народные представ-

ления об идеальной женской красоте. «Ночь перед Рождеством относит

ся к повестям со счастливым концом.

О каких чертах запорожцев идет речь в повести Гоголя «Тарас Бульба»?

— Брать крепость, карабкаться и подкапываться, как делают чужеземные, немецкие мастера, – пусть ей враг прикинется! – и неприлично, и не козацкое дело.
1. Суровость казаков, их мужество
2. Наивность, слабость души
3. Православная вера
4. Жестокость казаков
5. Несправедливое отношение к полякам

РМ. Літературознавче дослідження тексту.

Завдання: визначити в тексті ознаки/риси романтизму.

Уривок з історичного роману Віктора Гюго «Собор Паризькоï Богоматері»

Кілька років тому, оглядаючи Собор Паризької Богоматері чи, точніше кажучи, тиняючись по ньому, автор цього твору побачив у темнiм закутку однієї з веж вирізьблене на стіні слово АNАГКН (читається «ананке»). Ці досить глибоко видовбані в камені, почорнілі від часу великі грецькі літери, у формі й розміщенні яких було щось притаманне готичній каліграфії, літери, які немовби свідчили про те, що написала їх рука людини середньовіччя, а особливо їхній зловісний і фатальний зміст глибоко вразили автора. Він питав себе, він намагався збагнути, яка то стражденна душа не схотіла покинути світ, не залишивши на стіні старого храму цього тавра злочину чи лиха. Минув час, і стіну (тепер я вже й не пам’ятаю навіть, яку саме) пофарбували чи обшкрябали, і напис зник. Так ось уже протягом двох століть поводяться з чудовими храмами середньовіччя, їх нівечать, як тільки можуть, і зсередини, й зовні. Священик їх перефарбовує, архітектор обшкрябує, а згодом приходить юрба і руйнує їх. Так що нічого вже не лишилося від таємничого слова, викарбуваного на стiнi похмурої вежі Собору, нічого не лишилось і від тієї невідомої долі, про яку воно так сумно згадувало, — нiчого, окрім нетривкого спогаду. Людина, яка видовбала те слово на стіні, кілька століть тому зникла, так само зникло зі стіни храму слово, та й сам храм, може, незабаром зникне з лиця землі. Саме воно, оте слово, і стало поштовхом до того, що я написав цю книжку.
ДАЮ 100 БАЛЛЛООЛВВВВВ!​