1. Пунктуаційну помилку допущено в рядку
А «Ракета така, як і його літак, – киває старий на сина й зауважує: – Опецькувата, блискуча. Викапаний літак, тільки крила обрубані».
Б Тоня, нахилившись до матері, шепоче їй у захваті: «Гляньте, мамо, у нашого Петруся гагарінська усмішка! Це в них тепер, видно, мода така.»
В «Кожне ягнятко через твої руки перейде, – ожвавів Демид, у якого де й глухота поділась. – Отару ведеш – не присядеш, усе попереду та попереду!»
Г «Діди й прадіди пішки ходили, хоч, мабуть, не один у душі сокола носив»: про щось роздумуючи засмучено каже батько.
Д «Не кузьки ви й не комахи, – хотів би відповісти їм льотчик. – І з найбільшої висоти бачу я ваші руки загрубілі та ваші обличчя, опалені вітрами, бачу вас у куряві чорних бур і в холодних дощах.»
2. Пунктуаційну помилку допущено в рядку
А – Який тут Дніпро широкий! – захоплено вигукнула одна з дівчат, білолиця, жвава, з гострими плечиками. – Звечора, коли ми лягали спати, береги були зовсім близько, хоч рукою дістань. А зараз он як розступились.
Б – Широко, просторо, аж дух забиває, – озвалася інша й вигукнула: – Роздолля!
В – Йдемо Самарською затокою, – пояснила найстарша з гурту. – Незабаром пороги.
Г – Пороги?, – студентки тісніше оточили свою подругу, збуджено, довірливо зазираючи їй у вічі. – Це ж так цікаво. Ті самі пороги?
Д – Ті самі. – відповіла вона. – Оце вже вони й починаються.
ми (іменник)
ходили (дієслово)
в (прийменник)
поле(прислівники)
з ранку(доповнення)