1.Чуже мовлення, передане не дослівно, а тільки зі збереженням змісту, називається
діалогом
прямою мовою
цитатою
непрямою мовою
2. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
Молоденькі гіллясті берізки, може тільки вночі покрились листям.
Мати перша навчила мене любити роси, любисток , м’яту, і калину.
Народна мудрість навчає «Маленька брехня за собою велику веде».
Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями.
3. Допущено пунктуаційну помилку реченні
— Невже ви справді нездужаєте, шановний Іване Степановичу?
— Вдаю! — відповів гетьман і вказав на крісло. — Сідай, князю!
— Спасибі милості вашій. Висидівся на раді.
— Я також. І досидівся, бачите, до чого — промовив гетьман.
4. Пряма мова є в реченні
Візниця спитав у Тараса Шевченка звідки він родом.
Он із тих панів, що косять сказав Тарас Мої брати і сестри ще й досі роблять на панщину.
Учителька подякувала учням і запитала хто з них буде продовжувати цю благородну справу.
Вона сказала що школа вимагає від людини всього її життя.
5. Чуже мовлення, передане дослівно, називається
складним реченням
простим реченням
прямою мовою
діалогом
6. Яким розділовим знаком починається кожна репліка діалогу
крапкою
двокрапкою
тире
комою
7. Допущено пунктуаційну помилку при прямій мові в реченні
«Скільки ж це буде верстов?» — запитав Григорія наш дід Семен, тоді ще живий.
«А хто їх там лічив, стримано відповів мандрівник. Там їх ніхто й не злічить».
— Та багато. Може, й двадцять набереться, хіба диво.
— Ну, гаразд, — допитували сусіди. — А чого ж ви повернулися з далеких країв?
8. Цій схемі «П, — а. — П».
відповідає речення
Що ж іди Іванку покірно обзивалась Марічка Така нам доля судилась.
Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець і оглянув степ.
Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хоч.
Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?
Прізвище ім’я клас
9. Неправильно оформлено пряму мову в реченні
«А там ті де?» — спитав гетьман.
«Обідати пішли», відповів старший.
Орлик несміливо запитав: » Ваша милість теж зволять прийняти обід».
Гетьман заперечив: «Не хочу».
10. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
Синій вечір тихо бродить, квіти колихає, і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.
Люблю чернігівську дорогу весною, влітку , восени.
Ми не зложимо зброї своєї, ми збудуємо землю і волю.
Ми йшли в поля доріжкою вузькою, вечірній вітер бігав по вівсі.
11. Знайдіть речення з прямою мовою
Богдан розсміявся що ж я вам дам коли маю тільки один пейзажний вірш та ще й про дощ.
Недарма деякі люди життя своє присвячують щоб вибудувати й вислідити своє генеалогічне дерево.
Мені здається серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.
Дід став на коліна гукнув униз щоб хлопці пильнували біля лебідки.
12. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
Крізь ці кущі, здається ніхто не пробереться.
Мороз усе дужав а сонце ще вище підбилось.
Народна мудрість навчає «Без роботи день роком стає».
Падав сніг, і ні в чому не відчувалася зима.
Объяснение:
Квітка щастя.
Малою дитиною він не раз чув,як люди говорили про щастя.
-Що таке щастя? — питав у матері цікаво вдивляючись своїми оченятами в її заклопотане обличчя.
-Щастя, дитино, то доля! — повторяла мати і не знала, як пояснити малій дитині те дивне слово «доля».
-А що таке доля?- продовжував запитувати син у матері.
— Доля ,дитино, — каже мати : то такий цвіт, що його тяжко дістати.
-А гарний він,той цвіт? — знов запитує.
-Авжеж гарний, навіть дуже гарний!- намагається пояснити синові. Як дивитися на його то очі
радуються ,а на серці робиться весело й мило.
-Мамо,я хочу того гарного цвіту, — просить хлопець крізь сльози.
— Скажіть ,де він росте,я піду за ним чи
принесу його для вас і для себе.
— Тепер тобі годі ,дитино, — казала мати ,цілуючи сина в русяву голівку : ти ще такий маленький.