Почему тебе понравилось это сихотворение:
Я воспитан природой суровой,
Мне довольно заметить у ног
Одуванчика шарик пуховый,
Подорожника твердый клинок.
Чем обычней простое растенье,
Тем живее волнует меня
Первых листьев его появленье
На рассвете весеннего дня.
В государстве ромашек, у края,
Где ручей, задыхаясь, поет,
Пролежал бы всю ночь до утра я,
Запрокинув лицо в небосвод.
Жизнь потоком светящейся пыли
Все текла бы, текла сквозь листы,
И туманные звезды светили,
Заливая лучами кусты.
И, внимая весеннему шуму
Посреди очарованных трав,
Все лежал бы и думал я думу
Беспредельных полей и дубрав.
*(Можно пожалуйста общими фразами, просто мне это устно надо будет сказать)
Ответ:
«Сонет 116» Вільяма Шекспіра — один з найвідоміших сонетів, який говорить про постійність і незмінність істинної любові. Цей вірш викликає в мене відчуття спокою, впевненості та глибокого розуміння значення справжньої любові. Читаючи його, відчуваєш, що любов — це не просто емоція, а складний або навіть найважливіший елемент нашого буття. Це вірш, який нагадує нам про важливість вірності, відданості і вірності відносинам.