БУДЬ ЛАСКА НАПИШІТЬ ПЕРЕКАЗ
Я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного
гулу.
Кинувся до вікна. Крізь світанковий морок побачив,
як гойдаються дерева під могутніми ударами
рвучкого вітру. Почув, як важко й нестримно
стугонить море. Уночі почався шторм.
Заснути я вже не міг. Я люблю море завжди, а
надто, коли воно штормить.
Одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому
раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися
штормом.
Ледве діждався, поки повставали тато й мама.
Мама почала готувати сніданок, але мені не
терпілось. Коли спішиш, то й п’ять хвилин здаються
тобі вічністю.
Під яскравим ранковим сонцем, під зовсім
чистим, без жодної хмаринки небом від берега і
до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося
море. Гналися одна за одною високі хвилі. Вода
була в одному місці темна, в другому — сіро-
зелена, а в третьому — чорно-синя. Коли по ній
пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко
міняла свої кольори. Схоже було, ніби поверхня
води знизу, з самих морських глибин,
освітлюється різнобарвними вогнями.
Бувають шторми з чорним низьким небом, з
важкими кошлатими хмарами, з густими й
холодними дощами. Тоді море — темне, люте і
неприступне.А це був сонячний шторм. Сонячний і іскристий.
Вода манила до себе. Хотілося роздягтись і кинутись
в оту веселу, дзвінку водоверть. Водночас два
предмети привернули мою увагу. Перший — то
парусник, що йшов з моря. Я впізнав парусно-моторну
шхуну «Зоря», вона часто погойдувалась у бухті на
якорі або на тросах біля причалу. Але зараз цей
парусник, немов велетенський птах з білими крилами,
стрімко мчав до берега. Вітер і хвилі гойдали його,
клали на обидва борти, він занурювався носом
глибоко у воду, провалювався серед хвиль так, що
було видно лише вершечок клівера, а згодом знову
вискакував на гребінь хвилі і линув-линув на всіх
парусах.
Друге, що привернуло мою увагу, був собака.
Великий каштановий собака з красивим пухнастим
хвостом. Він стояв на причалі і безвідривно дивився у
море, на парусник.
Я НЕ МАЮ БАЛЛІВ БУДЬ ЛАСКА ДОПОМОЖІТЬ
Объяснение:
Зозуля – дуже популярна пташка на теренах України. Прогулюючись лісом, ви неодноразово чули тихе «ку-ку»
Зозуля чималого розміру, дещо схожа на дикого голуба. Іноді розмах її крил може досягати п’ятдесяти сантиметрів. Та попри свою велич, пташка дуже мало важить: близько ста тридцяти грамів. Вона має сильні крила й міцні, хоч і короткі, лапи. Самки та самці відрізняються навіть за забарвленням. Зазвичай у самок рудіше пір’я, голова та груди світло-сірі з чорними смужками. Самці ж мають темно-сірий колір із темними смугами. Дзьоб у них темний, а ніжки – жовтогарячі. Зозулі дуже полюбляють ласувати різноманітними комашками.
Та в народі зозуля має погану репутацію. Кажуть, що гіршої матері серед птахів не знайти. Замість того, щоб будувати власне гніздо, вона знаходить чуже. І поки батьки пташенят відсутні, викидає одне яйце й замість нього підкладає своє. Маленьке зозуленя вилуплюється найперше. І його складно відрізнити від решти малят. Тому майбутнім батькам доведеться нелегко полювати, щоб прогодувати прожерливого підкидька.
Отака от вона – гарна, красива, але така хитра зозуля.