5. У якому рядку всі прикметники пишемо з подвоєнням н? А. Дерев’ян*ий, гречан*ий, телефон*ий. Б. Невблаган*ий,…
5. У якому рядку всі прикметники пишемо з подвоєнням н?
А. Дерев’ян*ий, гречан*ий, телефон*ий.
Б. Невблаган*ий, глибин*ий, сон*ий.
В. Класн*ий, пісен*ий, морозн*ий.
Г. Солом’ян*ий, вовнян*ий, склян*ий .
6. У якому рядку всі складні прикметники пишуться через дефіс?
А. Різно/кольоровий, жовто/гарячий, пісенно/танцювальний.
Б. Південно/західний, семи/струнний, вагоно/будівний.
В. Темно/синій, м’ясо/молочний, гірко/солоний.
Г. Біло/кам’яний, кисло/молочний, сіро/зелений.
7. Відповідність між прикметниками та ступенем їх порівняння.
1. Близький, гарний. А. Вищий ступінь якісного прикм.
2. Сміливіший, більш вірний. Б. Найвищий ступінь якісного прикм.
3. Найгостріший, найменш теплий. В. Початкова форма якісного прикм.
4. Скляний, український Г. Початкова форма відносного прикм.
Д. Початкова форма присвійного прикм.
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Прикметники можуть субстантивуватися, тобто вживатися у значенні іменників, у цьому разі їх називають субстантивованими.
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник, який грає аналогічну роль у реченнях.
1. Прикметник це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання: Який? Яка? Яке? Які?
2. Прикметники в реченні зв’язані з іменниками, бо вказують на ознаки предметів.
3. Прикметник завжди стоїть у тому числі, що й іменник, з яким він зв’язаний, у множині всі прикметники мають закінчення -і.
4. В однині прикметники змінюються за родами. Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -ій.
Середнього роду—е, -є.
Жіночого роду — -а, -я.
5. У множині прикметники за родами не змінюються. Для всіх родів вони мають однакове закінчення -і.