Задание 2. Прочитайте стихотворение М.Ю. Лермонтова «Из-под таинственной, холодной полумаски», определите…
Задание 2. Прочитайте стихотворение М.Ю. Лермонтова «Из-под таинственной, холодной полумаски», определите тему и идею произведения, найдите тропы (эпитеты, метафоры, сравнения, олицетворения, гиперболу), стилистические фигуры (инверсия, анафора, эпифора, параллелизм), звукопись (ассонанс, аллитерация). [5 б.]
Из-под таинственной, холодной полумаски
Звучал мне голос твой отрадный, как мечта,
Светили мне твои пленительные глазки
И улыбалися лукавые уста.
Сквозь дымку легкую заметил я невольно
И девственных ланит, и шеи белизну.
Счастливец! видел я и локон своевольный,
Родных кудрей покинувший волну.
И создал я тогда в моем воображенье
По легким признакам красавицу мою;
И с той поры бесплотное виденье
Ношу в душе, ласкаю и люблю.
И все мне кажется: живые эти речи
В года минувшие слыхал когда-то я;
И кто-то шепчет мне, что после этой встречи
Мы вновь увидимся, как старые друзья.
Тема
Идея
Срооооччччнооо
Ответ:
Вивчаючи твори великого творця – М.Ю. Лермонтова, ми звертаємо увагу на те, яким ліризмом наповнені його роботи. У його віршах так багато уваги приділяється людським почуттям, які нікому не потрібні, які не є затребуваними. Однією з таких робіт є вірш «І нудно, і сумно …».
У ньому він розкриває суть головного героя, який зі своїми внутрішніми переконаннями протистоїть всьому світу і навколишнього його суспільству.
Самотність – це основна тема його робіт. З самого дитинства поет залишився один, без матері і ця трагедія зачепила його на все життя. На цьому тлі він і складав свої великі творчі твори.
Чудова робота «І нудно, і сумно …» була створена в 1840 році. У ній ми можемо простежити саме те самотність, про який я згадав вище. Перш за все, поет називає життя жартом, порожній, а потім дурною, внаслідок і зовсім розуміє, що немає ніяких ідеалів, за які можна співпереживати, страждати і любити.
«Любити … але кого ж? . на час – не варто праці,
А вічно любити неможливо.
У себе чи заглянеш? – там минулого немає і сліду:
І радість, і муки, і все там мізерно … »
Вникаючи в ці рядки, ми розуміємо, про що говорить автор. На превеликий жаль, жодне почуття, яке виникає в людині, не може бути вічним. А тимчасові відчуття автор не хоче приймати, він вважає їх безглуздими, вони завжди йдуть в минуле, про який ніхто вже не згадає.
Объяснение: