Записати прислів’я, пояснивши, якого епізоду твору вони стосуються: Різдвяна піснь у прозі 1)Не родись…

Твір на цю тему ( 6-7 рядків)

Різдвяні дива. Переродження Скруджа (за повістю Ч. Дікенса «Різдвяна пісня в проз»)

Розробіть і запишіть власний висновок про те, чому саме на Різдво могли відбутися події, описані у творі. Яке значення Різдва у життя людей?

Твір:Різдвяна пісня в прозі

ПОМОЖІТЬ БУДЛАСКА

Даю 40 БАЛІВ

4) Знайдіть зайве А) побутова казка Б) героїчний епос В) хроніки Г) поезія вагантів​

Знайомтеся з моєю родиною. Нас п’ятеро – мої батьки, мій старший брат, моя маленька сестра і я. Спочатку познайомтеся з моїми мамою і татом, Джейн і Майкла. Моя мама любить читати, а мій тато любить грати в шахи з моїм братом Кеном. Моя мама струнка і досить висока. У неї довге руде волосся, великі карі очі. У неї дуже приємна посмішка і ніжний голос. Моя мама дуже добра і розуміюча. Ми справжні друзі. Вона домогосподарка. Оскільки у неї троє дітей, вона завжди зайнята по дому. Вона піклується про моєї грудної сестричці Мег, якій лише три місяці. Моя сестричка дуже маленька і кумедна. Вона спить, їсть і іноді плаче. Ми всі допомагаємо нашій мамі і даємо їй відпочити ввечері. Тоді вона зазвичай читає книгу або просто дивиться телевізор. Мій тато лікар. Він високий і красивий. У нього коротке темне волосся і сірі очі. Він дуже працьовита людина. Він досить суворим з нами, але завжди справедливий. Моєму старшому братові Кену тринадцять і він дуже розумний. Він добре розбирається в математиці і завжди допомагає мені з нею, тому що я не розумію всі ці приклади і задачі. У Кена руде волосся і карі очі. Мене звуть Джесіка. Мені одинадцять. У мене довге темне волосся і карі очі. Я не така розумна, як мій брат, хоча я дуже стараюся в школі теж. Я захоплююся танцями. Наша танцювальна студія виграла конкурс на Кращу Танцювальну Студію 2015 минулого місяця. Я дуже пишаюся цим. Я також дуже люблю допомагати мамі з моєю маленькою сестричкою. Наша родина дуже дружна. Ми любимо один одного і завжди намагаємося проводити більше часу разом.

Переведите текст

СРОЧНО! Где в этом тексте метафоры?

В урочный час обычной чередою

Являюсь я на землю берендеев.

Нерадостно и холодно встречает

Весну свою угрюмая страна

Печальный вид: под снежной пеленою

Лишенные живых, веселых красок,

Лишенные плодотворящей силы,

Лежат поля остылые. В оковах

Игривые ручьи, — в тиши полночи

Не слышно их стеклянного журчанья.

Хоть стыдно мне, а надо признаваться

Пред птицами. Сама я виновата,

Что холодно и мне, Весне, и вам.

Шестнадцать лет тому, как я для шутки

И теша свой непостоянный нрав,

Изменчивый и прихотливый, стала

Заигрывать с Морозом, старым дедом,

Проказником седым; и с той поры

В неволе я у старого.

Мужчина всегда таков: немножко воли дай,

А он и всю возьмет, уж так ведется

От древности. Оставить бы седого,

Да вот беда, у нас со старым дочка — Снегурочка.

В глухих лесных трущобах,

В нетающих лядинах возвращает

Старик свое дитя. Любя Снегурку,

Жалеючи ее в несчастной доле,

Со старым я поссориться боюсь;

А он и рад тому — знобит, морозит

Меня, Весну, и берендеев. Солнце

Ревнивое на нас сердито смотрит

И хмурится на всех; и вот причина

Жестоких зим и холодов весенних.

Дрожите вы, бедняжки? Попляшите,

Согрейтесь! Видала я не раз,

Что пляскою отогревались люди.

Хоть нехотя, хоть с холоду, а пляской

Отпразднуем прилет на новоселье

Срочно!

Кому належать ці слова з Різдвяної пісні:

Людська душа мусить спілкуватися з людьми і всюди слідкувати за ними, бути спільником їхньої долі; а той, хто не виконав цього при житті, приречений поневірятись після смерті

Допоможіть дам 30 балів

Допоможіть будь ласка!

Визначте та запишіть художні засоби, ужиті в рядках поезії:

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем, —

В’ється стежечка злотиста.

Установіть відповідність між цитатами та назвою твору Назва твору Цитата 1.«Мандри Гуллівера» А)«Хлопчику любий, іди ж до нас!» 2.«Прометей» Б) «Сміється радо природа мені, Як сяє сонце по зимнім сні!» 3.«Травнева пісня» В) «Так само віддав я і годинник» 4.«До радості» Г) «Ні, тут я сиджу і формую Людей на свій образ…» 5. «Собор Паризької Богоматері» Д) «Будь твердим в лиху годину, Поміч скривдженим давай…» 6. «Мій дух як ніч.» Е) «Моя ж душа, мов птах прип’ятий, Що прагне скель і висоти, Страждає в Англії пихатій». 7. «Не знаю, що стало зо мною.» Є) « .Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі». 8. «Коли розлучаються двоє.» Ж) «Я ще вчуваю арфи глас,. Як ще надія в серці спить, Її розбудить віщий спів». 9. «Хотів би жити знов у горах.» З) «І бачить він сон про пальму, Що десь у південній землі .» 10. «Мазепа» І) ) «Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає» 11. «На півночі кедр одинокий» Й)) «Ні каменя, ані бруска- все знищила моя рука» 12. «Вільшаний король» К) «Пика, в ту мить красувалася в отворі розети, була й справді гідна подиву…»

РИДЦАТЬ ЛЕТ СПУСТЯ

Мои родители очень горячо меня любили, когда я был маленький. И они дарили мне много подарков.

Но когда я чем-нибудь заболевал, родители буквально тогда засыпали меня подарками.

А я почему-то очень часто хворал. Главным образом свинкой или ангиной.

А моя сестрёнка Леля почти никогда не хворала. И она завидовала, что я так часто болею.

Она говорила:

— Вот погоди, Минька, я тоже как-нибудь захвораю, так наши родители тоже небось начнут мне накупать всего.

…И вот однажды наши родители ушли в театр, и мы с Лелей остались в комнате. И мы с ней стали

играть на маленьком настольном бильярде.

И во время игры Леля, охнув, сказала:

— Минька, я сейчас нечаянно проглотила бильярдный шарик. Я держала его во рту, и он у меня через

горло провалился вовнутрь.

Леля сказала:

— От этого взрыва не бывает. Но болезнь может продолжаться целую вечность. Это не то что твои свинка и ангина, которые проходят в три дня.

Леля легла на диван и стала охать.

Вскоре пришли наши родители, и я им рассказал, что случилось. И мои родители испугались до того, что побледнели. Они бросились к дивану, на котором лежала Лелька, и стали её целовать и плакать.

И сквозь слёзы мама спросила Лельку, что она чувствует в животе. И Леля сказала:

— Я чувствую, что шарик катается там у меня внутри. И мне от этого щёкотно и хочется какао и апельсинов.

Папа надел пальто и сказал:

— Со всей осторожностью разденьте Лелю и положите её в постель. А я тем временем сбегаю за врачом.

Мама стала раздевать Лелю, но когда она сняла платье и передник, из кармана передника вдруг выпал

биллиардный шарик и покатился под кровать.

Папа, который ещё не ушёл, чрезвычайно нахмурился. Он подошёл к бильярдному столику и

пересчитал оставшиеся шары. И их оказалось пятнадцать, а шестнадцатый шарик лежал под кроватью.

Папа сказал:

— Леля нас обманула. В её животе нет ни одного шарика: они все здесь.

Мама сказала:

— Это ненормальная и даже сумасшедшая девочка. Иначе я не могу ничем объяснить её поступок.

Папа сказал:

— Она хотела над нами пошутить. Но с нами шутки плохи! Целый год она от меня ничего не получит.

И целый год она будет ходить в старых башмаках и в старом синеньком платье, которое она так не любит!

И наши родители, хлопнув дверью, ушли из комнаты.

…И вот, представьте себе, прошло тридцать лет!

Тридцать лет прошло с тех пор, как произошёл этот маленький несчастный случай с бильярдным шариком.

И за все эти годы я ни разу не вспомнил об этом случае.

И только недавно, когда я стал писать эти рассказы, я припомнил всё, что было. И стал об этом думать.

И мне показалось, что Леля обманула родителей совсем не для того, чтобы получить подарки, которые она и

без того имела. Она обманула их, видимо, для чего-то другого.

И когда мне пришла в голову эта мысль, я сел в поезд и поехал в Симферополь, где жила Леля. А Леля

была уже, представьте себе, взрослая и даже уже немножко старая женщина. И у ней было трое детей и муж

— санитарный доктор.

И вот я приехал в Симферополь и спросил Лелю:

— Леля, помнишь ли ты этот случай с бильярдным шариком? Зачем ты это сделала?

И Леля, у которой было трое детей, покраснела и сказала:

— Когда ты был маленький, ты был славненький, как кукла. И тебя все любили. А я уже тогда выросла

и была нескладная девочка. И вот почему я тогда соврала, что проглотила бильярдный шарик, — я хотела,

чтобы и меня так же, как тебя, все любили и жалели, хотя бы как больную.

И я ей сказал:

— Леля, я для этого приехал в Симферополь.

И я поцеловал её и крепко обнял. И дал ей тысячу рублей.

И она заплакала от счастья, потому что она поняла мои чувства и оценила мою любовь…

На другой день я уехал из Симферополя и дорогой думал о том, что надо любить и жалеть людей, хотя

бы тех, которые хорошие. И надо дарить им иногда какие-нибудь подарки. И тогда у тех, кто дарит, и у тех,

кто получает, становится прекрасно на душе

1.Докажите, что ситуация в рассказе комедийная

_____________________________________________________________________________

2.Приведите примеры слов, которые подчеркивают комедийность ситуации​

Упізнай персонажа пʼєси «Наталка Полтавка» за поданими фрагментами.

• «Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару».

• «А що тут довго думати? Старостів посилати за рушниками, та й кінець. Стара Терпилиха не зсунулась іще з глузду, щоб вам

одказати».

• «Ox, ox, ox. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я уже їй говорив, як то кажуть, надогад буряків

тес-то як його

так

де! Ні приступу!»

• «… схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погу-

бити? Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобі не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де ж він? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна. Але що ж! Хто відає — може, де запропастився, а може, і одружився де, може, забув і тебе».

• «Один собі живу на світі, як билинка на полі; сирота — без племені, без талану і без приюту. Що робить —

без роду,

і сам не знаю.

Був у городі, шукав міста, но скрізь опізнився. Одважусь в пе-кло на три дні! Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негіднійші од мене».

«Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче

не говори. Нехай один буду я горювати і сохнути з печалі. Нащо ій вспоминати об тім, якого так легко забула!»