О страшном воспоминаний на войне георгий константинович жуков

Объяснение:
приділяється тактиці . Г. К. Жуков пише:

Військова стратегія будувалася головним чином правильному твердженні, що тільки наступальними діями можна розгромити агресора. У той самий час інші варіанти боротьби — зустрічні битви, вимушені відступальні дії, бої за умов оточення… — розглядалися недостатньо ґрунтовно. [7] [комм.-1]

Велика Велика Вітчизняна війна, що почалася, займає більшу частину мемуарів. У розділах присвячених початку війни, Жуков неодноразово говорить про свою відповідальність:

Треба визнати також, що певну частку відповідальності за недоліки у підготовці збройних сил до початку військових дій несуть нарком оборони та відповідальні працівники Наркомату оборони. Як колишній начальник Генерального штабу та найближчий помічник наркому, не можу зняти з себе провини за ці недоліки і я. (Гол. 11)

Зокрема, він стверджує, що не брав участі у підготовці Директиви № 3, оскільки був посланий о 13:00 22 червня на Південно-Західний фронт та о 14:00 вже летів до Києва .

Однак відповідно до журналу відвідувань І. В. Сталіна , Жуков, з 14:00 до 16:00 22 червня перебував у кабінеті Сталіна у Кремлі .

Тут і хронологічний опис подій, але важливіше й спогади про дії вищого керівництва країни у ті трагічні роки. Ось як описується ситуація навколо Києва:

…Я не відповів і продовжував: «Південно-Західний фронт необхідно повністю відвести за Дніпро. За стиком Центрального та Південно-Західного фронтів зосередити резерви не менше ніж п’ять посилених дивізій». — «А як же Київ?» — Запитав І. В. Сталін. Я розумів, що означали два слова: Здати Київ для всіх радянських людей і для І. В. Сталіна. Але я не міг піддаватися почуттям, а, як людина військова, повинен був запропонувати єдине можливе, на мій погляд, рішення в ситуації, що склалася. — Київ доведеться залишити, — відповів я. — На західному напрямі потрібно негайно організувати контрудар із метою ліквідації ельнинського виступу. Цей плацдарм противник може використовуватиме для удару на Москву». — «Які там ще контрудари, що за нісенітниця? — Розлютився І. В. Сталін. — Як ви могли здогадатися здати ворогові Київ?». Я не зміг стриматися і відповів: «Якщо ви вважаєте,[8]