СРОЧНО! повідомлення на тему «Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство»

Відповідь:
П’єса Г. Ібсена «Нора» («Ляльковий будинок») викликала бурхливі суперечки в суспільстві, подекуди у вітальнях навіть вивішували об’яву: «Просимо не говорити про «Ляльковий будинок». Власне, нова драма почалася зі слів головної героїні Ібсена, які були сказані чоловікові Хельмеру: «Нам з тобою є про що поговорити». Ібсен створив своєрідний жанр п’єси-дискусії, де для персонажів головним стає не досягнення життєвого успіху, а пошук справжніх доказів істини в діалозі. П’єса-дискусія викликала дискусії й у житті.

Справа в тому, що навіть при сьогоднішній емансипації жінки поведінка Нори — те, що вона пішла від дітей, — не може вважатися нормою, а в часи Ібсена це ображало суспільну мораль.

Роль Нори — серйозний іспит для будь-якої актриси. Зі знаменитих актрис Нору грали італійка Елеонора Дузе і росіянка Віра Комісаржевська. Перша скоротила текст п’єси, друга ж зіграла цілком за Ібсеном.

Допускалося, що в художньому творі, і в драмі в тому числі, існує своя логіка розвитку характеру, що визначає вчинки героїв, тобто нічого несподіваного, за цією концепцією, у житті героя бути не може. Нора любляча мати і, за логікою нормального міркування, сварка з чоловіком не може стати причиною її відходу від дітей. Як могла ця «пташка», «білочка» зважитися на такий вчинок і так завзято відстоювати свою точку зору?

Ібсен не пішов шляхом стандартного розвитку подій. Він був новатором в області драматургії, тому психологічна неадекватність героїв стала в нього символом неадекватності суспільних відносин. Ібсен створив аналітичну, а не психологічно-побутову п’єсу, і це було нове. Ібсен показав, як людина всупереч усьому, всупереч психологічній вірогідності наважується бути самою собою.

«Мені потрібно з’ясувати для себе, хто правий — суспільство або я, — повідомляє Нора чоловікові. — Я вже не можу задовольнятися тим, що говорить більшість і що пишуть у книжках. Мені самій потрібно подумати про всі ці речі і спробувати зрозуміти їх».

Створивши нову за настроєм п’єсу (аналітичну), Ібсен «не розвантажив» її від побутових подробиць. Так, п’єса починається з різдвяної ялинки, що купила і принесла додому Нора у Святий вечір. Різдво для католиків і протестантів — головне свято року, воно є уособленням сімейного затишку і тепла. Крім ялинки драматург наводить багато інших побутових подробиць. Це і неаполітанський костюм Нори, у якому вона буде танцювати на вечірці в сусідів, потім у цьому ж костюмі вона почне рішучу розмову з Хельмером. Це і поштова скринька, де лежить викривальний лист від лихваря, візитки Ранка зі знаком швидкої своєї смерті. Ідучи від Хельмера, Нора хоче взяти з собою тільки ті речі, що привезла зі свого будинку, одружившись. Вона «звільняється» від речей «лялькового будинку», від усього, що здається їй нещирим, чужим. У безлічі подробиць Ібсен прагнув показати «засмічення» життя в будинку Хельмера. Разом з тим ці подробиці підтексту допомагають читачу і глядачу розібратися в подіях, що відбуваються.
Пояснення: