Твір розповідного характеру в художньому стилі з виконанням певних дій, з використанням дієприслівникових…

Ответ:

Объяснение:
«Вогник серед старовинного монастиря»
У тихому гайку, де кущі шумлять від м’якої осінньої бризки, розташований мальовничий монастир. Давні стіни його зберігають таємничу історію, що сплетена зі сріблястими нитками часу. У цьому закутку нашої прекрасної України розгортається непересічна подія, яка переплітається зі світлом сонячних променів та мудрістю давніх легенд.
На вечірню пору, коли сонце вже випливає за обрій, а небо починає плавно фарбуватися відтінками червоного, сюди, до цього старовинного монастиря, завітали подорожні з усіх куточків нашої країни. Вони прибули сюди, не лише заради краси місцевості, а й для того, щоб стати свідками дивовижного святкування, що відбувається в цей особливий день.
Під відкритим небом, на подвір’ї монастиря, відбувалася урочиста церемонія, де люди об’єднувалися навколо великого вогнища. Вогник танцював у своїй веселій грі, ніби співаючи пісню про минуле та майбутнє України. Серед шуму святкового гомону та співу народних пісень виднілися діти, що легко перехоплювали один одного за руки, утворюючи коло, що обіймало вогнище.
Однак, серед усього цього святкового ладу, особливе місце займала стара бабуся, що сиділа поруч з вогнищем і тихо розказувала дітям давні українські казки. Її оповіді лунали як мелодія стародавньої гуслі, пробуджуючи в серцях слухачів почуття гордості за свої коріння та за духовні скарби, якими так багата наша земля.
Так, саме в цей чарівний вечір, серед думок про минуле та сподівань на майбутнє, українська душа оживала, надихаючи кожного присутнього на нові звершення та щедрість почуттів. І під теплим світлом місяця, що висів над тихим гайком, Україна знову ставала народом, об’єднаним духом своєї величної історії та непереможною вірою в майбутнє