Скласти твір-мініатюру :»Які уроки дає Елайза професорові?»

Які уроки дає Елайза професорові?
П’єса Б. Шоу “Пігмаліон” розповідає про експеримент професора фонетики Генрі Гіггінса, який намагається перетворити просту квіткарку Елайзу Дулітл на справжню леді за допомогою мистецтва вимови. Проте в ході експерименту виявляється, що не тільки Елайза навчається від професора, але й професор отримує від Елайзи багато уроків, які змінюють його погляди на життя, людей і себе самого.
Перший урок, який дає Елайза професорові, — це урок поваги до людини, незалежно від її соціального стану, освіти і мови. Професор Гіггінс спочатку ставиться до Елайзи як до об’єкта свого експерименту, нехтуючи її почуттями, бажаннями і потребами. Він називає її “квіткою”, “брудними руками”, “примарою”, “крихіткою”, “дурненькою” і т.д. Він не цікавиться її минулим, сім’єю, друзями, мріями. Він вважає, що він робить їй велику послугу, навчаючи її говорити правильно, і не замислюється, що вона втрачає свою ідентичність, своє середовище, своє життя. Він не розуміє, що Елайза — не просто квіткарка, а людина зі своїм характером, гідністю, інтелектом і талантом. Він не бачить, що вона не тільки швидко і легко засвоює його уроки, але й виявляє свою індивідуальність, свою красу, свою силу.
Другий урок, який дає Елайза професорові, — це урок любові, не тільки романтичної, але й людської, дружньої, батьківської. Професор Гіггінс живе у своєму світі науки, не знаючи, що таке почуття, співчуття, турбота. Він не любить нікого, навіть себе. Він не цінує свою матір, свого друга, свою служницю. Він не вміє виражати свої емоції, не вміє робити компліменти, не вміє просити вибачення. Він не розуміє, що Елайза потребує не тільки його настанов, але й його захисту, його підтримки, його визнання. Він не помічає, що Елайза закохується в нього, і що він сам починає відчувати до неї щось більше, ніж науковий інтерес. Він не знає, як поводитися з нею, як розібратися в своїх почуттях, як зробити її щасливою.
Третій урок, який дає Елайза професорові, — це урок самопізнання, самокритики, самовдосконалення. Професор Гіггінс вважає себе непомилковим, неперевершеним, непереборним. Він не бачить своїх недоліків, своїх слабкостей, своїх помилок. Він не хоче змінюватися, не хоче вчитися, не хоче розвиватися. Він не приймає критики, не слухає порад, не визнає авторитетів. Він не замислюється, що він робить з Елайзою, як він впливає на її долю, як він відповідає за неї. Він не розуміє, що він не тільки створює Елайзу, але й створюється нею. Він не бачить, що вона відкриває йому нові горизонти, нові можливості, нові виклики. Він не помічає, що вона робить його кращим, мудрішим, щасливішим.
Таким чином, Елайза Дулітл не тільки навчається від професора Гіггінса, але й навчає його багатьох уроків, які змінюють його життя. Вона дає йому урок поваги до людини, урок любові, урок самопізнання. Вона показує йому, що людина — це не тільки мова, але й душа, що людина — це не тільки творець, але й творіння, що людина — це не тільки професор, але й учень.

Відповідь:

Пояснення:
У невеликому закутку бібліотеки, освітленому теплим світлом лампи, старий професор сидів за своїм робочим столом, поглиблений у читання статті. Загадковий посмішка мрії линула його обличчям, коли він здійснив уявний перехід у світ літературних героїнь. Тут, в уявному світі, йому супроводжувала Елайза – жінка віртуозна, не така, як усі інші.

Професор освоював уроки від Елайзи не тільки з глибокого розуміння літературних шедеврів, але й із справжньої вишуканості життєвих проблем. Елайза вчила його, що справжнє мистецтво полягає не лише у вмінні розуміти текст, але й у здатності відчути кожен відтінок почуттів, які криються за словами.

Вона була його провідницею у світі емоцій та інтелектуального розмаїття. Її уроки вчили професора поглиблено аналізувати не лише літературні твори, але й власні почуття та переконання. Елайза вчила йому бути відкритим до краси навколишнього світу, розглядати його через призму не лише слів, але й почуттів.

Так, Елайза була професором життя для цього старого вченого. Її уроки не тільки поглиблювали розуміння та апретурність, але й надавали смак новим перспективам і радості відкриття. Професор усвідомив, що Елайза вчила його не тільки читати між рядками, але і жити між словами.