Написати твір про старомовні слова, і інший вид слов,СРОЧНО ОЧЕНЬ НАДО ​

**Старые и Новые Слова**

В современном мире язык постоянно меняется и эволюционирует, но иногда мы вспоминаем о тех словах, которые остались в прошлом, словах, которые имеют свою историю и красоту. Старинные слова всегда привлекают нас своей аурой старины и таинственностью.

На заре человеческой речи существовали слова, которые существовали вместе с первыми людьми. Это слова, которые несут в себе историю и судьбу наших предков. Они спасались от забвения, передавались от поколения к поколению. Такие слова, как «солнце», «луна», «вода», — они были общими для многих культур и наций, и они до сих пор живы.

С другой стороны, язык никогда не остается неизменным. Он подвергается воздействию времени, других культур, новых идей и технологий. Современные слова, такие как «интернет», «смартфон», «социальная сеть», стали нашими постоянными спутниками. Они отражают нашу современную жизнь и наши ценности.

Но можно ли сказать, что одни слова лучше других? Старинные слова имеют свою собственную ценность, потому что они обладают историей и душой. Новые слова, с другой стороны, позволяют нам выразить новые идеи и концепции. Они расширяют наш язык и наше восприятие мира.

Давайте откроем для себя красоту как старинных, так и новых слов. Давайте уважать наследие наших предков и усовершенствовать язык для будущих поколений. Язык — это наше средство общения и выражения, и он всегда будет отражать наши изменения и развитие.

Слова — это не только средство общения, они являются частью нашей культуры, истории и идентичности. Пусть старые и новые слова сосуществуют в нашем языковом богатстве, расширяя наше восприятие мира и глубже понимая наше прошлое и современную историю.

Ответ:

Він зберігав у собі спокій тих старомовних слів,
Що здавна вже знищив час, але він – ні.
Слова, як колиска у рясних купальських ночах,
Коли вогнями запалали від снаги і буяння душ.

Ці слова лунали з глибини віків,
Спогади стародавніх героїв, мудреців і пророків.
Вони несли ритуал, як пісні замурованого села,
Легенди кружляли навкруги, мов зорі у темнім небі.

Такі слова, наша пам’ять на шляху до висхідної зірки,
Однак часом такі слова стають пташкою злету.
Але я хочу зберегти магію того, що вже пройшло,
Того, що впало зламатися, але поживає патиною часу.

В новій епосі, нових стихах, слова змінилися,
Звуки старих голосів затонули в безодні беззвуччя.
Нині є інший вид слів, слова сучасності,
Що хитаються на широких плечах імпульсу технології.

Ці слова моляться в ритмі електронних бітів,
Телефони стали музами, а ти — поет бітних строкових.
Мов підпис на скрині селфі з неживих птахомовних уст,
Слова сучасності швидко втрачають сенс, висміюють душ.

Та в моїх словах поміститься і сила минулого,
Запах ритуалу вогнища, вірменського капучіно.
Я відправлю ці слова на поверхню, щоб вивчав їх потік,
Вони зустрінуться у реальності, забуті, але виникнуть нові.

Все життя пливе в словах, час породжує новий дзвін,
Але я хочу зберегти старомовні слова – катаклізм.
Володіти мовою я не зміг, тому хочу в мені промовити побачене,
Якийсь рідкий соколом, якийсь таємний історик слова.

Проростуть вони на гребені стародавнього літа,
Як молот у руках бога, стрункий покровець.
Нехай знайшли вони свіже дихання вчорашнього сонця,
Старомовні слова не розтратять свого звучання.