Як білка пристосована до руху, добування корму та захисту від ворогів. природознавство

Білка — рід гризунів родини вивіркових. Вивірка пристосована до життя на деревах. Вивірки належать до групи немишовидих гризунів.
Білка відноситься до ссавців, загін гризунів і сімейства болючих. Вона має подовжений тулуб, верхня губа розділена; задні кінцівки довші за передні; моляри горбкуваті; ступні п’ятипалі; гнучкий пухнастий довгий з волосками, спрямованими з боків хвіст. У білки довгі вуха у вигляді трикутника з пензликами або без них на кінці.
Забарвлення шерсті коливається від темно-бурого до рудого, живіт світлого забарвлення. У зимову пору року білка може змінювати колір на сірий. Колір шерсті ссавця залежить від місця проживання.
Линька всього тіла відбувається два рази за рік, але хвіст може линяти не більш ніж один раз на рік. Навесні тварина линяє – квітень-травень, а восени – вересень-листопад.
Білку можна вважати всеїдних гризуном, вона може використовувати в їжу:
•насіння з хвойних дерев (з ялини, сосни, кедра, ялиці);
•ліщину, жолуді, горіхи;
•гриби ;
•ягоди;
•коріння рослин;
•лишайник;
•трави.
Якщо рік буде неврожайним, то більшу частину їх раціону складають трави, коріння. У шлюбний період білки краще харчуються тваринною їжею: комахами, личинками, яйцями дрібних птахів, дрібними хребетними. Ранньою весною можуть гризти кістки загиблих тварин.
На зимовище вони вважають за краще робити запаси, які зберігаються в дуплах, кореневищах або просто розвішуються на деревах з густим гіллям — це: горіхи, гриби , шишки, жолуді. Про свої запаси вони не пам’ятають і часто знаходять їх випадково. Білки можуть харчуватися запасами інших тварин.
Самця білки можна розпізнати за розміром, так як самець може бути більший самки по вазі і по довжині хвоста.
Представники роду — лісові жителі, які живляться переважно насінням та плодами. Вони в основному денні й проводять більшу частину свого часу на деревах, зрідка спускаючись на землю в пошуках їжі. Вони будують свої гнізда зазвичай у вигляді сферичної конструкції гілок і листя в порожнинах дерев або у розгілках. Вони практично не докладають зусиль при перестрибуванні з одного дерева на інше. В процесі стрибка тварина допомагає собі хвостом і лапами. Залежно від типу лісу змінюється зовнішній вигляд місця проживання:
•в листяних лісах гризун живе в дуплі, дно якого вистилає сухими травами або лишайником;
•в хвойних лісах вони майструють собі гнізда, яке будують з гілок, на дно викладають шерсть, мох, сухе листя.
Білка може займати пустуєюче гніздо птахів. Чисельність таких гнізд в однієї білки може досягати 15-ти. Своє місце проживання вона може міняти кожні два або три дні. Таким чином, в одному гнізді можуть зимувати від 3 до 6 білок.
Масова міграція у тварин починається на початку осені. Тваринки здатні переселятися за 300 км від попереднього місця проживання.
Кількість більчат у білки буде залежати від місця проживання, найчастіше вони приносять потомство один або два рази на рік, але в південних регіонах може бути і три рази. Між кожним виводком є основною інтервал, який не перевищує 13 тижнів. Період розмноження буде залежати від багатьох факторів: клімату; врожаю; чисельності популяції.
Стандартно час гону припадає на січень-березень і може тривати до серпня. У цей час за самкою можуть спостерігатися до 6 самців, з яких вона робить вибір на користь одного. Самці між собою ведуть себе агресивно з метою усунення конкурента. Вони можуть голосно бурчати, бити лапами по гілках дерев або ганяти один одного. Після здійснення вибору, сім’я починає будувати гніздо для майбутнього потомства.
Вагітність самки тривати до 38 днів, один послід може налічувати від 3-х до 10 малюків. Білченята з’являються на світ сліпими і без шерсті, якою вони обростають на другий тиждень життя. Малюки зможуть бачити тільки через місяць, після чого вони починають вибиратися з дупла для ігор. Самки протягом 50-ти днів вигодовують більчат своїм молоком. Виводок залишає гніздо на 10-ому тижні. Своє потомство молоді тварини зможуть завести вже через  9 або 12 місяців.
Термін життя білок в неволі може досягати 12 років, проте в природі ця цифра зменшується в два рази так, як існує безліч хижаків, які полюють на білок — це: куниці; сови; яструби; лисиці ; кішки.
Значно скорочується кількість білок через відсутність повноцінного харчування, а також через наявність всіляких захворювань, а також через слабкий імунітет, наявність бліх, кліщів і гельмінтів.

надеюсь помогла)