Зробіть будь ласка складний план публіцистично стилю. Вивчаючи історію різних держав, ми повинні пам’ятати…

Відредагуйте його,замінивши.

повторювані слова синоніми

Протягом дня ми спілкуємося з різними

людьми. Розмовляемо близько й

постійно з рідними в сімʼї. Говоримо епізодично з малознайомими и незнайомими людьми. А починаємо наше спілкування в родині. Уранці всі поспішають часу обмаль. Хтось із ваших рідних, може, сьогодні не виспався або йому недобре, хтось має вийти з дому раніше, ніж звичайно, і тому нервує Мати чи бабуся забарилися зі сніданком треба вже йти. Коротко кажучи, ситуацій, щоб зірватися Тут і стає перед людиною екзамен на вміння розмовляти. Справді, вихована людина, яка поважає

близьких, не демонструватиме свого невдоволення.

Адже роздратування з якогось нікчемного приводу викликати

ланцюгову

реакцію зіпсованого на весь день настрої

близьким вихована людина, яка поважає і близьких, і саму себе, не

зриватиме зла

на близких, не демонструватиме свого

поганого настрою в колі сімʼї. Про неї

не скажеш, що

«встала не з тої ноги»,

У сімʼї добре видно, які ми насправді.

Тому не слід забувати про «чарівні

слова», яких нас учать батьки з

дитинства. Отже, звичні слова «дякую», «перепрошую», «на добра-ніч», «добрий ранок», які ми не забуваємо в спілкуванні зі сторонніми, незамінні для вжитку й у сімʼї. Не зайвим буде, мабуть, нагадати і про тон, яким

розмовляємо. Грубий, зверхній може звести й добре слово нанівець. У сімʼї в постійній розмові з близькими ми дістаємо перші уроки правильної поведінки. Саме в ній, серед рідних, треба бути душевно тоншим і добрішим. Цього можна і треба вчитися.

Допоможіть де тут потрібно підкреслити всі члени речення

1.Я вірю в краще майбутнє нашого народу.

2.Мій край веселий,тополиний ще вирве з коренем бур’ян.

3.Прислів’я і приказки-скарбниця народної мудрості.

4 Ми працюємо старанно.

Визначте види цих речень:

1) Я зробив усе, що зміг, хто може, хай зробить краще.

2) Хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому.

3) Утрачаючи все, не забудь зберегти своє добре ім’я — якщо його втратиш, потім будеш ніщо.

4) Ти не вважай, що з-під хвилі спокійної дно проглядає, там де спокійна вода — може, найбільша глубина.

5) Поки щасливо живеш, то й рахунку не матимеш друзям, а спохмурніє твій день — бути самотнім тобі.

6) Коли будеш у Римі, живи римським звичаєм, коли будеш в іншому місці, живи, як там живуть

​

Запишіть основні тези тексту

Чиї ж ми діти?

Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки — людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції. А все це — наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин! Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти?

Підкресліть усі члени речення та побудуйте схеми до кожного речення:
1. Наше життя є цінним завдяки мудрості та досвіду попередніх поколінь, як і будь-який храм.
2. Наше життя є храмом, в якому ми живемо, і ми повинні берегти його як найбільшу цінність, пам’ятаючи, що воно є спадщиною.​

Накресли схеми складнопідрядних речень, визнач їхні типи 1. Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому, бо людина ціниться по тому, чи вона зробила, що могла (М. Луків). 2. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко). 3. Лиш той гідний світлого майбутнього, хто свято шанує минуле, хто пишається героїчною історією свого народу, хто все робить для того, щоб сучасне було не менш славне, щоб вписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (І. Цюпа). 4. Як би ми з тобою не говорили, все рівно не зрозуміємо один одного, бо говоримо на різних мовах (Г. Тютюнник). 5. Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись (Л. Костенко). 6. Аби втратити віру до людини, не потрібно, щоб вона двічі обдурила вас (І. Вільде). 7. Коли мені не дано крил міцних, щоб я могла орлицею підбитись геть високо понад найвищі гори, то прагну я собі потоків сліз нестриманих, раптових, шо рвуться з глибини самого серця джерелами живущої води (Леся Українка). 8. Ріка шумить, мов млин, що мрії меле (Б.-І. Антонич).​

Допоможіть будь ласка!

Прочитати текст, з’ясувати, що є важливим для ділової людини в досягненні успіху. Вибір професії передбачає вільне володіння українською літературною мовою взагалі та мовою професії зокрема, забезпечення високого рівня культури мовлення. Сучасна ділова людина має пам’ятати, що вона представляє молоду державу на світовому рівні й розбудовує її, а мова будь-якої держави її візитівка. З нами говоритимуть на рівних лише тоді, — коли ми доведемо словом і ділом, що Україна спроможна посісти належне їй місце в Європі й у світі як держава, громадяни якої себе поважають, усвідомлюють себе народом, покликаним самою історією відродитися і гідно увійти в цивілізований світ. 1 державна мова в цьому процесі відіграє дуже важливу роль

Перебудуйте речення,замінюючи пряму мову непрямую. 1.»Людина не вічна на цій землі!»-каже І.Цюпа.-А діла,які вона залишає по собі,-ото корінь життя людського.»
2.»Ті школярі,-писав В.О.Сухомлинський,-які крім підручника,нічого не читають,дуже поверхово оволодівають знаннями».
3.»Колись, дуже давно, -розповідав нам дід, -Григорій був найдужчим парубком на всю губернію.»

Пожалуйста помогите!​

Скрасит план на тему чему Вартов вивчати іноземну мови

У світі існує велика кількість мов. І кожна мова особлива й унікальна по-своєму. Кожна мова, якою б вона не була, важкою чи, легкою чи, вона дуже важлива в житті кожної людини. Адже мова — засіб спілкування між людьми. Якби люди не знали б мов, то як вони могли б спілкуватися? Але чому потрібно вивчати іноземну мову? Хіба вільного володіння рідною недостатньо?По-перше, немає межі досконалості. Попри те, що ми знаємо свою рідну мову, ми так само повинні розвивати отримані знання та збагачувати свій словниковий запас. По-друге, у нас час володіння іноземною мовою, особливо англійською, дуже важливе. Після закінчення школи, щоб знайти хорошу роботу, завжди потрібно знати хоча б ще одну іноземну мову. Люди, які вивчають іноземні мови, вважаються більш кваліфікованими та розумними. Адже вони не стоять на місці, а розвиваються.

Якщо людина добре знає мову або мови, то на ринку праці вона займатиме більш вигідну позицію. З такою людиною навіть спілкуватися набагато приємніше, ніж з неписьменною людиною. Розвиваючись, ми так само повинні розвивати знання мови. Інколи це може допомогти у розв’язанні деяких життєвих проблем.

Завдання 1. Творче реконструювання. На основі поданих побудувати речення з вставним словом. Зразок. Український народ безперестанно дбає про вдосконалення своєї МОВИ. — Звичайно, український народ безперестанно дбає про вдосконалення СВОЄЇ МОВИ. 1) Людина в житті повинна постійно розвиватися. 2) Народ кожної хвилини охороняє честь своєї рідної мови. 3) Мої однокласники у своїх родинах розмовляють лише рідною мовою. 4) Кожний мусить бути зразком доброго знання своєї літературної мови. За 1 клалт потш HOTT щоб полу спор 1​