Короткий зміст твору Елеанор Портер «Полліанна»

Поліанна переїжджає жити до своєї тітки Поллі. Дівчинка дуже рано втратила матір, а тепер і батько помер, не залишивши їй ніякої спадщини. З родичів у Поліанни тільки тітка.

Попри схожість імен, героїні абсолютно протилежні. У дівчинки за душею ні гроша, тітка ж її – дуже заможна дама. При цьому у Поліанни виключно багатий внутрішній світ і неймовірний дар бачити хороше у всьому, що відбувається.

Тітка Поллі, навпаки, замкнута, сувора, не дозволяє собі ніяких вільностей. До того ж літня дама нітрохи не рада приїзду племінниці, від якої стільки шуму.

Міс Поллі найбільше любить тишу і свою самотність.

Унікальний дар Поліанни полягає в тому, що вона сама постійно грає “в радість” і прагне навчити цій грі всіх оточуючих. Вона примудряється щиро радіти навіть своїй маленькій кімнатці на горищі, хоча будинок тітки величезний і в ньому повно вільних кімнат.

Поступово все містечко переймає гру дівчатка з пустотливими веснянками на обличчі. Його жителі вчаться бачити світле в самих повсякденних або безрадісних обставинах свого життя. Навіть буркотлива хвора жінка стала радіти тому, що у неї є руки, а садівник – своїй горбатій спині.

Довше за всіх не здається сувора тітка Полі, але і вона з часом прив’язується до Поліанна, адже перед променистою усмішкою і щирим поглядом дівчинки не може встояти ніхто. Тітонька навіть дозволила оселити у своєму будинку кішку і собаку.

Поліанна стає загальною улюбленицею, у неї багато друзів.

Як грім серед ясного неба трапляється трагедія з Поліанною: її збиває машина. Лікарі тільки розводять руками, стверджуючи, що нічим не зможуть допомогти Поліанні, ходити вона більше ніколи не буде.

Жителі міста намагаються підтримати дівчинку, але вона розучилася грати “в радість” саме тоді, коли їй це найбільше було необхідно. Єдиною надією Поліанни залишається доктор, який давно закоханий в тітку Поллі.

Тітка і доктор давно посварилися і не спілкуються з того часу. Але Поліанна – це чудо, яке зближує всіх, навіть в такі важкі хвилини. Завдяки трагічним подіям, які сталися з Поліанною, доктор і тітка не тільки помирилися, а й повінчалися у лікарняній палаті дівчинки. Поліанна поступово одужує і вчиться заново ходити. Вона знову грає в свою гру і бачить радість в усьому.

Книга вчить ніколи не здаватися, ніколи не опускати руки, як би важко не було.

Вчить тому, що оптимізм і віра у свої сили здатні творити чудеса. Якщо ти не можеш змінити обставини, ти завжди можеш змінити ставлення до них. Як тільки змінюється ставлення до життя, в кращу сторону змінюється і саме життя.

Оцінка статті:
1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (42 голос(ів), середнє: 4,26 з 5)
Поділитися з друзями:
ТвітнутиПоділитисяНадіслати
Пиши в коментарях свої зауваження щодо статті. Будемо активно виправляти.
Додати коментар

© 2024 Всі права захищені. При використанні матеріалів нашого сайта посилання на наш сайт обов’язкове! Дякуємо за розуміння.
Про помилки на сайтіПравила
наверх

«Полліанна» — це історія про дівчинку на ім’я Полліанна, яка втрачає батька та залишається під опікою своєї строгої та вимогливої тітки. Полліанна вирішує дотримуватися принципу «гри щастя», який її батько навчив її. За цим принципом вона намагається знайти щось позитивне в будь-якій ситуації. Її оптимізм та радість життя впливають на всіх навколо, змінюючи життя містечка та його мешканців. Однак, коли Полліанна потрапляє в аварію та залишається прикованою до ліжка, вона сама важко вірить у свої власні принципи. Але завдяки її позитивному впливу на інших, вона знову знаходить щастя та натхнення.