Що зумів роздивитися Александр у Діогенові при першій зустрічі ?

Ответ:
Цей сюжет із присмаком сенсаційного протиставлення двох відомих постатей Стародавньої Греції мав поширення в мистецтві Західної Європи 17-18 століть. За нього брались різні майстри, серед яких — художники і скульптори. В добу кінцевого формування централізованих монархій в Європі, коли двір монарха (короля, царя, курфюрста, князя)сприймався центром політичного та культурного життя, сюжет викликав здивування, зацікавленість, осуд.

За легендою, царю Олександру Македонському розповіли про незвичного філософа, що не схвалював залежність особи від суспільства, добровільно жебракував, навмисне обмежив свої потреби в їжі, одягу і помешканні, ставши справжнім аскетом. Зачеплений розповідями, цар, схиблений на бенкетах, задоволеннях та розкоші побажав поспілкуватися з Діогеном. Зустріч відбулася. Поспілкувавшись, цар запитав, що він може зробити для Діогена. Як у казці, придворні волали б цій ситуації грошей, палаців і високих посад, аби перетворити власне життя на чергу свят і насолод. Тому відповідь Діогена викликала здивування: «Не затуляй мені сонце!» — відповів філософ.

Здивувався навіть цар. Знаючи, що тепер його відповідь очікує вельможне оточення, відповів : » О, я хотів би бути Діогеном, якби не був царем Македонії!»

Наголос на відповіді Олександра Македонського якраз і зробив скульптор з Франції П’єр Пюже в своєму рельєфі «Олександр Великий та Діоген», подавши Македонського величним вершником в оточенні пишної свити на тлі військового прапора та класичної архітектури (1692 рік, Лувр, Париж).

Перлинкою живопису зробив сюжет «Філософ Діоген та Олександр Македонський» художник Джованні Баттіста Тьєполо, зобразивши подію легенди як сценку з театральної вистави доби рококо. Тут і екзотична піраміда, і величний Олександр, і жадібне до подій оточення, і яскраве (суто італійське) сонячне світло, не затуляти яке і просив філософ Діоген.