Внутрішня та зовнішня політика гетьмана І. Виговського сприяла

Іван Виговський був гетьманом українського козацтва впродовж трьох років (1657–59) в період російсько-польської війни (1654–1667). Він був наступником відомого гетьмана Богдана Хмельницького. Його час гетьмана характеризувався загалом пропольською політикою, що призвело до його поразки перед проросійською фракцією серед козацтва.

Внутрішня політика:

1)Робив все для отримання лояльності старшинської верхівки та шляхи;

2)Не приділяв уваги селянському питанню, життю міщан та рядових козаків;

3)Зробив спробу відновлення землеволодіння для шляхти на території Лівобережжі;

4)Збільшив податки та представив практику оренди для козаків;

5)Ліквідував посаду кошового на Січі.

У висновку, у нього не було підтримки широких верств населення. Весною, а точніше у березні 1658 року розпочинається масовий повстанський рух низів, який був схожий на громадянську війну. Через початок суспільних хвилювань та задля припинення громадянської війни, він звертається про допомогу до московського царя та заручається підтримкою Криму. Травень 1658 рік – розбиває під Полтавою загони повстанців (смерть Барабаша та Пушкара);

Зовнішня політика:

1)Намагався продовжувати лінію Богдана Хмельницького щодо отримання незалежної та сильної України на міжнародній арені;

2)Створення українсько-шведського військово-політичного союзу (Корсунь, 1657 рік);

3)Відновлення союзів із Кримським Ханством, Туреччиною;

4)Рада ухвалює позицію щодо укладення перемир’я з Польщею;

5)Вищесказаним, він викликав недовіру у московського правління, чим викликав подальшу реакцію – підкупи задля створення анти гетьманської позиції;

6)Задля збереження миру та визнання Виговського гетьманом, останній йде на поступки Московії, і вже у 1658 році у Переяславі він погоджується на прибуття російських воєвод на територію гетьманщини.

У зовнішній політиці цей курс спочатку привів нового гетьмана до ідеї входження України до Речі Посполитої як рівноправного третього учасника державного союзу.