Помогите пожалуйста! 1.Укажіть рядок дієслів наказового способу: А) сідай, скажемо, листуватися, вибачте…
помогите пожалуйста!
1.Укажіть рядок дієслів наказового способу:
А) сідай, скажемо, листуватися, вибачте
Б) плекаймо, почекаймо, дихаймо, нахмарилося
В) напишімо, стривайте, не журися, пообідаймо
Г) згляньтеся, покращало, сходив би, бійтеся
2.Укажіть рядок дієслів, що належать до II дієвідміни:
А) вишивати, вирізнятися, хитати, читати
Б) учити, говорити, шумить, летіти
В) полоти, миритися, боротися, думати
Г) загорітися, міркувати, їхати, пекти
3.Укажіть рядок, у якому дієприкметник з НЕ треба писати окремо:
А) Не/перевірений твір учня.
Б)Своєчасно не/завершена робота.
В) Не/завершена розмова друзів.
Г)Не/скошена трава.
4. Дієприслівники одного виду подано в рядку:
А) розірвавши, покохавши, радіючи
Б) перекладаючи, переконавши, пронісши
В) існуючи, атакуючи, позичивши
Г) сказавши, побіливши, зрозумівши
5. Укажіть рядок, у якому в процесі творення простої форми вищого ступеня порівняння прислівника відбувається чергування:
А) низько, ясно
Б) швидко, мудро
В) вузько, дорого
Г) легко, темно
6. Укажіть прийменник, утворений поєднанням непохідних прийменників:
А) піді
Б) у середині
В) поміж
Г) біля
7. Укажіть сурядний сполучник:
А) щоб
Б) але
В) аби
Г) коли
8. Укажіть частку, яка утворює форми умовного способу дієслів:
А) хай
Б) нехай
В) би
Г) не
9. ( 1 бал). Запишіть відповідно до правопису : будь/коли, як/не/будь, аби/то, до/речі, за/для, з/по/між, у/ві/сні, не/мов/би/то.
10. (1 бал). Запишіть, розкриваючи дужки:
Вечір (у/в)місті, живе (у/в) Одесі, зайшла (у/в)свій будинок, пішла (у/в) село, човен (у/в)очереті, працював (у/в) Умані
11. (2 бали ). Спишіть речення, поставивши розділові знаки.
Максим і Миколка сиділи на березі звісивши ноги і стежачи за вудочками тихо розмовляли.
Українська сорочка вишита вручну оздоблена орнаментом символізує щедрість і гостинність нашого народу.
12. ( 4 бали ). Складіть і запишіть 4 речення з поданими словосполученнями: оспіваний у піснях, оповитий славою, читаючи книги, допомагаючи мамі.
1 Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто?
2 Іменники можуть означати назви істот (хто?) та неістот (що?).
До істот належать іменники, що називають:
— осіб (мати, дитина, людина, футболіст, викладач);
— тварин (теля, кіт, голуб, зозуля, змія, комар, шершень);
— міфологічних істот (мавка, домовик, демон, чорт);
— померлих (мрець, небіжчик, покійник);
— означення людей у переносному значенні (зірка, дуб, пень, довбня);
Усі інші іменники є назвами неістот (кімната, метр, сміх, перемога, гурт, фінанси).
3 Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.
Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.
До власних назв належать:
— імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;
— прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;
— назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;
— назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;
— назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;
— назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;
— релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.
Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).
Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.
Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.
4 в Н. в. однини на -а (я) закінчуються переважно іменники жін. роду, на -0 – переважно чол.роду, на -о, -е – середнього роду.
5Спільний рід — рід української мови, до якого належать іменники, що мають одну форму на познаку кількох родів: чоловічого й жіночого, чоловічого й середнього, жіночого й середнього, чи всіх трьох.
іменники із закінченням на -а, -я та називають особу за її характерними діями або рисами поведінки: писака, кусака, читака, посіпака, недоторка, ябеда;
назви осіб на -о: агакало (чоловічий і середній рід), базікало (чоловічий і жіночий), чванько (чоловічий і жіночий)[2][3].
назв чоловічого або жіночого роду, утворені за допомогою інших суфіксів зі значенням згрубілості, збільшеності: -ук-, -юк-, -уч-, -юч-, -уг-, -юг-, -иськ-: вітрюга, свинюка, хлопчисько[1].