Пожалуста помогите зробити повний синтаксичний розбір речення: Вірус СНІДу може потрапити в організм людини під час…

З огляду на те, що ВІЛ розмножується в лімфоцитах та інших клітинах організму, він міститься практично в усіх біологічних рідинах (крові, лімфі, видаленнях статевих органів, спермі, мочі, сльозі, слині, поті, а також в грудному молоці). Проте його кількість там неоднакова. В поті, слині та сльозі його присутність незначна, і тому з ними вірус не передається. Отже, ані кашель, ані чхання ВІЛ-інфікованої особи не загрожує іншим бути зараженими ВІЛ, користування спільним посудом, лазнею, басейном, туалетами або ванними, роздягальнями та спортивними залами також безпечно. Без страху заразитися можна ручкатися, обійматися, штовхатися, і торкатися один одного. Немає ризику передачі ВІЛ від інфікованої ним особи до здорових людей через будь-яких комах, тому що в організмі останніх вірус не розмножується.

1. ПЕРЕДАЧА ВІЛ ЧЕРЕЗ КРОВ

Найбільша кількість вірусу міститься в крові. Саме тому її переливання від ВІЛ-позитивного донора майже завжди призводить до зараження реципієнта (табл. 1). Також небезпечне ін’єкційне введення препаратів з крові, або користування забрудненим кров’ю медичним обладнанням (яке або зовсім не дезінфікувалося, або оброблялося з порушеннями санітарних норм та правил). Проте не лише в лікарні можна набути ВІЛ з кров’ю. Існує багато побутових ситуацій, при яких кров однієї людини може попадати на пошкоджену шкіру або слизові оболонки інших: зокрема, при спільному користуванні зубними щітками, лезами для гоління, та гребінцями (особливо з гострими зубчиками), при татуюванні та пірсингу, якщо їх роблять в кустарних умовах. Манікюр та педикюр також можуть бути ризикованим, так само, як традиційний ритуал братання (коли обидві особи навмисно роблять невеликі розрізи на шкірі та торкаються ними так, щоби їх кров змішалася). Звичайна бійка або заняття травматичними видами спорту, такими, як футбол, хокей, баскетбол, регбі та інші, також можуть призвести до зараження їх учасників: якщо обидва травмувалися з пошкодженням шкіри, і кров ВІЛ-позитивної особи потрапила на рану іншої. Тут навіть легкі подряпини можуть стати вхідними воротами для збудника.

Так, відомий випадок, коли пасажири їхали в одному таксі, яке зазнало дорожньої аварії. Всі отримали незначні поранення, які самі по собі не завдали нікому великої шкоди здоров’ю. Проте один з пасажирів був ВІЛ-інфікованим, і від нього заразився інший. Укуси теж можна віднести до ризикованих ситуацій, проте існують відомості лише про поодинокі випадки зараження через них людей.

Отже, перший шлях передачі ВІЛ — через кров. Требі підкреслити, що саме він в багатьох країнах світу виступає головним в епідемічному процесі ВІЛ-інфекції. До них належить і Україна.

Епідемія ВІЛ/СНДу в Україні почалася в 1995 році, коли вірус цього смертельного захворювання був занесений у середовище осіб, які споживають наркотики шляхом ін’єкцій. І сьогодні вони складають велику частину тих, хто заражається — понад 70 % нових випадків ВІЛ-інфекції виявляється саме серед цього контингенту. Особливості ін’єкційного немедичного вживання наркотиків на теренах України та в інших країнах пострадянського простору обумовили найвищі в усьому світі темпи поширення ВІЛ. Головна відмінність практики споживання психоактивних речовин в Україні та інших державах колишнього СРСР — кустарне виготовлення рідких наркотичних засобів (екстракту макової соломки і розчинів амфетамінів), а також їх продаж і розповсюдження. У більшості інших країн світу, де популярні героїн і кокаїн, наркотики продають у вигляді порошку, доза якого розводиться безпосередньо перед кожним введенням. При користуванні цими сухими наркотичними засобами ризик попадання в розчин чужої крові, яка може містити ВІЛ, значно менший