Скільки граматичних основ: На дворі, під тополями, була тиша, і тільки краплі води , спадаючи одна за…

Замініть подані двоскладні речення на односкладні. У саду пахли квіти.

Я соромлюся своїх думок.

Холодними ночами він не спав.

Вітер розвіяв скошені дідусем трави й опале листя.

Прокинувшись зранку, я чув гучний крик півня.​

Записати речення, підкреслити в кожному частки, охарактеризувати кожну з часток . І. Ні, такої ще зими не стрічали ми. 2.Небо смугастилося досхочу, але хоч дощем не пригощало. З.Хотів би я злетіти в небеса. 4.Нехай це сонечко посвітить. 5.Насували хмари шапку аж до віч. 6. Чи справді так було, чи, може, хто збрехав? 7.Моя рідна земля найпрекрасніша.​

Визначте граматичну основу речення: «Вгорі плив місяць, долаючи всі перешкоди, пробивав гострим рогом клапті хмар»

ДВА – ЧОТИРИ – УСІ РАЗОМ. З’ясуйте, скільки граматичних основ є в кожному

реченні. Визначте межі частин у реченнях.

1. І серцю серце сповідалось, й душа всміхалася душі, і зорі на воді

гойдались, і млів туман у спориші, і злотом соняхи сіяли (Д. Іванов).

2. Синій вечір тихо бродить, квіти колихає і навшпиньки1 в хату входить,

вікна затуляє (Г. Дудка). 3. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами

вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив (О. Довженко).

в лісі зовсім затемніло бо тому що насунули снігові хмари речення просте чи складне граматичну основу ​

132 Прочитайте речення. Випишіть фразеологізми, пояснюючи їх. Зразок: Пiд лежачий камінь вода не тече — той, хто нічого не ро- бить, нічого й не здобуде. 1. У Христі аж іскорки в очах замиготіли (Панас Мирний). 2. Нали- вайківські коні темніли скопищем посередині табору за возами, а біля них — — ні душі (М. Вінграновський). 3. Годi тобi брехні справлять. Вставай та в печi розтоплюй (1. Нечуй-Левицький). 4. Такі порядки на Запо- розькій Січі, бо як же інакше: приходять на Січ люди усякі. Хіба їх одразу розкусиш? (М. Вінграновський). 5. — -Дякую тобі, господарю, за хліб-сіль! (М. Вінграновський). 6. Тямлю, як я не раз цілими вечорами ламав собі язик, виучуючи ті фрази (1. Франко). 7. Ми стояли червоні, мов два помідори. Ми ладнi були крiзь землю провалитися (В. Нестайко). 8. — Учися, серденько, колись з нас будуть люди, — ти сказала (Т. Шев- ченко). 9. Он люди вже городи копають та орють, а в нас ще й кіт не ва- лявся. — бубоніла стара Кухтиха (А. Іщук).​

Укажіть речення зі вставними словами:

А) До села йому правда не близько.

Б) Там батько плачучи з дітьми а ми малі були та голі не витерпів лихої долі.

В)Краще гірка правда ніж солодка брехня.

Г) Відчинили люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Позначте просте речення (розділові знаки пропущено).

а) Вітерець підхопив метелика підняв вище й поніс до лісу.

Б) Прийшла весна ріка завирувала бурхливою повінню.

Підкреслити граматичні основи, намалювати схеми речення. Розставити розділові знаки.

1. Холодна вода не врятує від спеки і випити пам’ять душа не дає і очі твої то моя небезпека і ті ж самі очі то щастя моє.

2. Моя любов чолом сягає неба, а Гриць ходив ногами по землі.​

Накресли схеми складнопідрядних речень, визнач їхні типи 1. Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому, бо людина ціниться по тому, чи вона зробила, що могла (М. Луків). 2. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко). 3. Лиш той гідний світлого майбутнього, хто свято шанує минуле, хто пишається героїчною історією свого народу, хто все робить для того, щоб сучасне було не менш славне, щоб вписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (І. Цюпа). 4. Як би ми з тобою не говорили, все рівно не зрозуміємо один одного, бо говоримо на різних мовах (Г. Тютюнник). 5. Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись (Л. Костенко). 6. Аби втратити віру до людини, не потрібно, щоб вона двічі обдурила вас (І. Вільде). 7. Коли мені не дано крил міцних, щоб я могла орлицею підбитись геть високо понад найвищі гори, то прагну я собі потоків сліз нестриманих, раптових, шо рвуться з глибини самого серця джерелами живущої води (Леся Українка). 8. Ріка шумить, мов млин, що мрії меле (Б.-І. Антонич).​