Чи важливо мати добру пам'ять?які ситуації у твоєму житті потребують запам'ятовування?

Скласти пам’ятку що требя зробити для того щоб моє мовлення стало літературним

Запишіть основні тези тексту

Чиї ж ми діти?

Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки — людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції. А все це — наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин! Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти?

зробіть будь ласка складний план публіцистично стилю. Вивчаючи історію різних держав, ми повинні пам’ятати завжди про історію свого народу, землі, на якій живемо. Як не можна забувати власного батька і матір, так не можна забувати свій народ та його історію. Не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Ми не знаємо, що принесе завтрашній день. Людина завжди живе вірою та надією на краще. Ніщо не приходить само собою, не змінюється без людини. Щоб жити краще потрібно краще — працювати. Це стосується всіх, а людська праця потребує знань. Знання здобуваються в навчанні. Вчімось, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього. ​

Памагітє

Потрібно скласти діалог на тему «зберегти не можна зруйнувати» присвяченої вивченню та збереження пам’яток історії та культури (14-17 реплік)

Напишіть до 6 вечора :_)

Скрасит план на тему чему Вартов вивчати іноземну мови

У світі існує велика кількість мов. І кожна мова особлива й унікальна по-своєму. Кожна мова, якою б вона не була, важкою чи, легкою чи, вона дуже важлива в житті кожної людини. Адже мова — засіб спілкування між людьми. Якби люди не знали б мов, то як вони могли б спілкуватися? Але чому потрібно вивчати іноземну мову? Хіба вільного володіння рідною недостатньо?По-перше, немає межі досконалості. Попри те, що ми знаємо свою рідну мову, ми так само повинні розвивати отримані знання та збагачувати свій словниковий запас. По-друге, у нас час володіння іноземною мовою, особливо англійською, дуже важливе. Після закінчення школи, щоб знайти хорошу роботу, завжди потрібно знати хоча б ще одну іноземну мову. Люди, які вивчають іноземні мови, вважаються більш кваліфікованими та розумними. Адже вони не стоять на місці, а розвиваються.

Якщо людина добре знає мову або мови, то на ринку праці вона займатиме більш вигідну позицію. З такою людиною навіть спілкуватися набагато приємніше, ніж з неписьменною людиною. Розвиваючись, ми так само повинні розвивати знання мови. Інколи це може допомогти у розв’язанні деяких життєвих проблем.

Напишить есе чому важливий час ( не очень длинное )​

твір-опис пам’яток історії і культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.(Даю 70 баллов)

Відредагуйте словосполучення 1) Приймати належні міри. 2)часто переписуватися. 3) кидатись в очі. 4) думки співпали

Допоможіть будь ласка! ТЕРМІНОВО! Дам 50 балів!Українська мова. 9 клас. Складіть план до тексту твору-роздуму «Без мови немає народу».

Навіть у сучасному дуже глобальному світі люди завжди прагнуть об’єднуватися в якісь співтовариства або колективи. Таким же великим співтовариством є і народ. Але кожна спільнота, будь то невеликий колектив або цілий народ, завжди прагне мати щось спільне, щось таке, що дійсно ефективно об’єднує людей і дозволяє їм проводити спільну і узгоджену політику, а також при необхідності протистояти опонентам або конкурувати з ними.

Однією з таких важливих складових для будь-якої спільноти, в тому числі і для народу, є мова. Більше того, мова настільки важлива, що без неї народ іноді неможливо собі уявити.

У всі часи історії існувала величезна кількість українських письменників, які прагнули показати всім з наших співвітчизників, що мова для нас є дуже важлива. Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Леся Українка та багато інших не тільки описували важливість мови для народу України і української нації, а й настільки віртуозно і вміло використовували рідну мову, що напевно у всіх читачів їхніх творів виникало непереборне бажання читати, писати і розмовляти українською мовою. Ці великі люди займалися популяризацією української мови абсолютно не даремно, адже вони розуміли, наскільки вона важлива для формування сильної української нації та подальшого ефективного відстоювання її високого статусу у протидії з іншими націями.

Звичайно, мова сама по собі не дозволить країні добитися успіху, але вона служить сильним об’єднуючим фактором, який дійсно може в критичний момент зіграти дуже важливу роль в суспільному, політичному та соціальному житті будь-якого співтовариства.

Варто сказати, що українська мова, яка нині стає все більш популярною і часто використовуваною, заслуговує справжньої гордості серед тих, хто нею володіє. Щоб зрозуміти це, досить пригадати тривалу і досить складну українську історію. Довгий час Україна не мала власної незалежності, переживала вкрай непрості часи, але, тим не менш, українська мова продовжувала існувати. Вона не зникала, тому що її використовували як люди творчі, так і звичайні люди.

Здається, що завдяки збереженню мови за весь цей час зберігся і народ України.

Кожен народ іноді стикається з дуже складними періодами у своїй історії. Щоб зберігати віру в майбутнє, в прихід хороших часів народного єднання, народу необхідно щось, що його дійсно об’єднує. Звичайно, таким фактором об’єднання є і мова.

Завдяки мові народ України зберіг пам’ять про своє коріння, і продовжуватиме зберігати її ще дуже довго.​

напиши твір роздум про вчинки людей у художньому стилі.Використайте в тексті фразеологізми.Чи потрібно повертати знайдений телефон або документи власнику?​