Складенний іменний присудок ужито у реченні А Вода стояла темно-вишневого кольору Б Сидять собі гуцули…

Перепишіть речення, підкресліть однорідні члени речення як

члени речення (підмети, присудки, означення, додатки, обставини).

Синє, глибоке небо розгортало своє безкрає поле (Панас Мирний). Вечір був

чарівний, зоряний, пісенний (О. Гончар). Лив дощ, дрібний, ясний

(М.Коцюбинський). Шаблі й набої, кайдани й пістолі хай гинуть у морі

(С.Фоменко). А літа пливуть за ними, пливуть собі стиха, забирають за

собою і добро, і лихо (Т. Шевченко). Чорнобиль та м’ята, барвінок та рута,

калина верба над водою, вишневий садок над ставочком, солом’яні стріхи

та чорна пухкая рілля сняться щоночі шпакові (Дніпрова Чайка). Ті пісні

мене найперше вчили поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну

мою милу, бо вона одна на цілий світ (В. Симоненко). Люблю я осінні квіти,

прощальну красу вечорів, і сині оголені віти, і вітру холодного спів

(В.Сосюра). На синіх долонях вечора темним смутком горбатився старий

вітряк і в благанні простягав змерзлі руки чи до неба, чи до людей

(М.Стельмах).

Складним із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком є

речення

А Біда не в тім, що свище вітер лютий, що січень на вікні малює мертві квіти.

Б Ось тут ніч, а там, за стіною, видно, як удень: трава зелена, пташки

літають.

В Дідусь вимовляє, виспівує гарячі прості слова — і все давниною сивою в

очах моїх ожива.

Г Коли навколо ні душі, коли моя не може спати, чомусь так хочеться мені

для тебе пісню заспівати.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні А)Підстрибуючи на вибоїнах , Юзя розгублено озиралась навсібіч(М.Павленко). Б)Стоять за селом вітряки , звівши в небо крила і ждуть вітру(І.Цюпа) В)А бабка все стояла на дорозі , хустинкою торкаючись до сліз(С.Чернілевський) Г)Над сріблом води лісової, знімаючись , щиглик дзвенів(М.Рильський)

Установити відповідність між реченнями і типами вставних конструкцій, ужитих у них.

А Вода ж тут, самі бачите, яка: в ній сила земна і сила сонця (І. Цюпа).

Б Раніше, бувало, друкувався навіть у столичних газетах і журналах, а тепер писав здебільшого для себе, для душі (І. Цюпа).

В Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим. (А. Малишко)

Г Радина мама (тата в нього не було) була вчителькою музики (Ю. Яновський).

Д І, мабуть, усі ми тоді почували себе молодими, дивлячись на вічно молоду «Енеїду» і «Наталку Полтавку» (Б. Лепкий).

1 Вставне слово.

2 Вставне словосполучення.

3 Вставне речення.

4. Звертання

Він уперто стукав у вікно, дивися потужними потоками, виспівуючи веселим дзюркотінням. речення ускладннене а) вставним словом б) відокремленою обставиною в) звертанням г) неускладнене срочно! буду дуже вдячна ❤️​

ПУНКТУАЦІЙНУ ПОМИЛКУ Допущено в реченні

Не ворухнувшись лось

напружився і ладек був

зробити скок у гущавину

З самого ранку,

виплутавшись із тенет

туману, вигулькнуло сонце.

Сорока застрекотіла I.

розпустивши хвіст, полетіла

геть.

Остаточно струсивши з себе

рештки нічної пітьми,

прокинувся лiс.

Допоможiть завдання до вправи. Дякую

Запишіть речення. Знайдіть однорідні члени речення і поставте пропущені розділові знаки. Обґрунтуйте їх вживання. Підкресліть однорідні члени речення відповідними лініями.

І. Все частіше то тамі то тут чувся веселий сміх (Ю. Збанацький). 2. Ні човна ні весел ні квіток ні співів, тільки сніг і вітер і весна (В. Сосюра). 3. Запахла осінь в’ялим тютюном та яблуками та тонким туманом (М Рильський). 4. Реве стогне хуртовина котить верне полем (Т. Шевченко). 5. Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за кутка (М Рильський). 6. Вже відгукувався йому святковий гомін слов’янської столиці плескіт переможних знамен музика і сонце і квіти на майданах (О. Гончар). 1. Над широким Дніпром у промінні баакить і висока і тиха могила (В. Сосюра). 8. Усі заговорили про вчорашню війну як про щось давно минуле сповнене не стільки жахів як героїчних подвигів (Я. Пани). 9. Вожак тільки журно курликає над нашою хатою над селом чи над містом над полем чи над лісом (О. Сизоненко). 10. Тече вода в синє море та не витікає (Т. Шевченко)- 11. Думи українського народу, висловлені нашими геніями, ні в огні» не згоряють ані в воді не тонуть (Я. Тичино). 12. Він бачив себе коло вагонеток з цукром або біля апарата (М Коцюбинський). 13. Від чабанів пахло і вітром і сонцем запашними травами духмяним степовим зіллям (О. Гончар). 14. На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості (М Коцюбинський)

Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена займенником з прийменником:

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.

Незважаючи на вітрець, робилося душно.

У лісі, опріч мене, є ще хтось.

Спишіть текст, вставляючи, де треба, мʼякий знак. Позначте суфікси в іменниках — назвах неістот.

Людина родит. ся для щас. тя й для радос. ті, і борет. ся вона і діє в імʼя щас. тя. І розцвітає людина в щас. ті, а не в журбі, в с.вітлі, а не в темряві й незнайс. тві, в сімʼї, а не в розлуці, і ніколи не в неволі Самотніс.ть людині потрібна у свій час і в своїй мірі.

Руїни обурливо огидні. Вони пригноблюют. душі, і в них не хочу я шукати красу. Народ не бачит. краси в руїнах. Пробував заспівати на руїнах веселу піс.ню. І змовк (О. Довженко).

Творчий диктант на відновлення. Запишіть текст, уживаючи слова і сполучення слів, що в дужках, у відповідній відмінковій формі. Визначте синтаксичну роль самостійних частин мови, ужи-тих із прийменниками.

Був собі вʼяз. Звичайний вʼяз, привезений багато років тому (якийсь гай) і посаджений (наш двір). Старі пожильці памʼятають його ще підлітком, а тепер — це красень дідуган. Гіллям своїм він затінив мало не все подвірʼя.

(Вʼяз) стояла лавочка, і (вона) однаково добре було спочити і літнім духмяним вечором, і прохолодним ранком. Вʼяз мовби підкреслював вічність жит-19, і хоч би яке горе чи радість траплялися (будинок), він не був байдужий (той). Вʼяз разом (усі) печалився і радів — він знав усі родинні секрети, і не Однієї сімʼї, а багатьох сімей, які здавна жили (наш будинок). Скільки люх-ских сварок і скільки гарячих любовних історій переслухав він (свій вік)

(За В. Земляком).