як треба берегти природу?

пж помогите зделать твір роздум на тему чому потрібно берегти природу

Виконати розбір речень:

1. Люблю весну,коли плюскочуть ріки,коли рида од щастя соловей і заглядає сонце під повіки у тишині задумливих алей.

2.І якщо ми нарешті зрозуміли,що треба берегти природу,то давно треба зрозуміти,що екологіямови -це екологія наших душ.

3 Бог добрий,простить людям,хоч як вони цого гніівають,хоч мордують одні одних,убивають,осуджують.

Без обмана,иначе кидаю жалобу на бан.

Твір на тему «Довкілля треба берегти»​

Записати речення. Знайти обставини, визначити вид.

1. Природа є причиною всього, вона існує завдяки самій собі, вона буде існувати і діяти вічно .

— 2. Поки люди не знають закони природи, вони сліпо підкоряються їм, а раз вони дізналися їх, тоді сили природи підкоряються людям.

— 3. Хто поверхнево розглядає природу, той легко губиться в безмежному «<Все>>, але хто глибше слухае її чудесам, той постійно наводиться до Бога, Володаря світу

4. У нерозвинених країнах смертельно небезпечно пити воду, а в розвинених — дихати повітрям.
​

СРОЧНО ! Є частка в реченні а)чи можна шкодити природі? б)дерева чи кущі-легені природи в)не можна вирубувати час палити ліси.​

Написати твір-роздум «Навіщо берегти природу» (обсяг -0,5 -1 стор.) ДАЮ 30Б!

Ліси мої, хто вас убереже? синтаксичний розбір​

Есе на тему гармонія людини та природи

для чого на ваш погляд автор слова наділяє природу людськими якостями? висловлюючи власні міркування наведіть переконливі приклади з твору​

Перепишіть, поставте необхідні розділові знаки, визначте засоби

зв’язку підрядних частин з головними; підрядні частини підкресліть.

Я завжди думав і думаю що без гарячої любові до природи людина не може

бути митцем. (О. Довженко.) На горизонті тремтіло голубе марево – імла від

чого на прибережних барханах і комишах пропливали голубі тіні. (О. Десняк.) Три

могутніх мости – естакади були перекинуті з берега далеко в море щоб

зручніше було вантажитись океанським суднам. (О. Гончар.) Не зневажай душі

своєї цвіту бо з нього виросло кохання наше. (Л. Українка).